Головному сержанту пожежного взводу 11 бригади імені М. Грушевського Національної гвардії України Віталію на псевдо Соловій – 49 років. Більше половини свого життя він присвятив службі: спочатку рятував людей у ДСНС, а нині служить у лавах 11 бригади ім. М. Грушевського НГУ.

«Друзі свого часу запропонували мені спробувати себе на службі в тодішній пожежній охороні, нині – ДСНС. Це стало першим кроком у справі, яка визначила все моє життя. Після 25 років служби пожежником, вийшов на пенсію, але майже через рік вирішив продовжити шлях у пожежному взводі Національної гвардії України, щоб й надалі бути корисним державі та передавати свій професійний досвід», – розповідає Віталій.

Перехід із ДСНС до лав 11 бригади ім. М. Грушевського НГУ став для нього важливою віхою. Адже тепер гвардієць відповідає не лише за гасіння пожеж, рятування людей і ліквідацію надзвичайних ситуацій, але й виконує обов’язки військового. Це зовсім інший рівень відповідальності.

Віталій згадує, що найважче буває тоді, коли люди самостійно намагаються загасити пожежу й лише згодом викликають рятувальників. Втрачені хвилини перетворюються на втрачений шанс, адже пожежа розвивається швидко, що призводить до тяжких, а інколи й трагічних наслідків. Незнання та нехтування правилами пожежної безпеки – головні причини багатьох трагедій.

«Один випадок залишився в пам’яті назавжди. В Одесі, в центрі міста сталася пожежа у квартирі на 11-му поверсі. Усередині були двоє дітей 3 і 7 років та їхня бабуся. Рятувальникам довелося ламати броньовані двері й нести спеціальне обладнання нагору сходами, адже ліфт під час пожежі – заборонений. Але усіх вдалося врятувати. Саме тоді я переконався, наскільки важливою є добра фізична форма», – згадує головний сержант взводу.

Набутий досвід рятувальника ДСНС став безцінним для служби у Національній гвардії. Психологічна стійкість, знання пожежно-технічного озброєння, вміння швидко приймати рішення під час ліквідації надзвичайних ситуацій – усе це допомагає чоловіку щодня. Дисципліна й беззаперечне виконання наказів – основа професії.

«Найважливішим у службі вважаю життя людини. Коли прибуваєш на виклик, люди дивляться з надією й довірою. І саме тоді усвідомлюєш: ти відповідаєш за них», – запевняє Соловій.

Його дружина Наталія, медсестра за фахом, завжди з розумінням ставилася до його служби, хоча з нетерпінням чекає закінчення війни та повернення чоловіка додому. Разом вони мріють про подорожі, які неодмінно ще попереду.

«Що ж дає сили понад 25 років залишатися у строю? Підтримка родини, дружини, яка поруч уже 29 років, а також міцний колектив пожежного взводу 11 бригади ім. М. Грушевського НГУ. Ніколи не думав про іншу професію, навіть попри те, що десь можна заробити більше», – зізнається Віталій.

А тим, хто лише починає свій шлях у рятувальній чи військовій справі, Соловій радить насамперед мати витримку, підтримувати службову дисципліну, постійно вдосконалювати знання та покращувати фізичну форму. Адже навантаження – величезне, і без сили духу та підтримки близьких подолати його неможливо.

Група комунікації Південного Одеського ТУ НГУ