Якщо чує про поранених, то залітає на позиції, на позашляховику і нічого не боїться. Так розповідають гвардійці 5 Слобожанської бригади «Скіф» Національної гвардії України про свого побратима, бойового парамедика Денчика. Воїн розповів журналістам національного телеканалу «Прямий», чим займався до повномасштабного вторгнення, та яку найбільшу чисельність побратимів вивозив з бойових позицій.
Денчик показує журналістам кадри зі свого телефона – надання першої допомоги пораненому побратиму.
«У нього був пневмоторакс. Йому пробило легені осколками та вони не вийшли. Ми заліпили-переліпили. А вихідне не можемо знайти, ми його крутимо, ще ми їдемо ж по горбочках, по всіх ямах. Він там матом кричав від болю. Довезли – вижив! У мене ще жодного не було, хто б не вижив!», – розповідає слобожанський медик.
Щоб забрати пораненого побратима з позиції є лічені хвилини. Засилля ворожих fpv-дронів скоротило й цей термін. Щоразу бойовий парамедик не тільки надає першу допомогу. За потреби – підбадьорює поранених та нерідко терпляче вислуховує лайку на свою адресу, бо людині страшно й боляче, але головне — врятувати!
«Я їм вдячний, що вони сидять там і стріляють в тих к*цапів. Вони мені вдячні, що я на джипі приїхав, їх забрав у разі поранення – взаємодопомога у нас така, – пояснює Денчик та додає. – По-перше, зараз, що мене тримає в армії, це побратими, з якими я починав в перші дні!»
Денчик — доброволець. У цивільному житті спеціалізувався на італійських стравах.
«Коли вже в бойових діях, то це людина, яка йшла вперед, не боялась. І це людина, яка мене вивозила пораненим. Я йому дуже вдячний!Він залітає на своєму пікапі, якщо чує, що є поранені. Він залітає, просто кричить: «Закидуй!» – і летить.Причому, я знаю випадки, коли він ще і жартує: «Зараз, не хвилюйся, все буде добре!» — розповідає про Денчика його побратим на позивний Мороз.
Скількох побратимів врятував, Денчик достеменно не знає. Іноді йому самому потрібна допомога на фронтовому бездоріжжі, яке змушений долати на своєму евакові. Згадує, як під Кремінною на Луганщині його позашляховик вивіз тринадцятьох побратимів.
«Почався важкий штурм, обстрілювали все, і в тил закидували міни, закидували артилерією, і ГРАДи працювали, і вертольоти працювали, і був величезний натиск на наших побратимів. І от в той момент було багато поранених осколковими, кульовими», — пригадує той важкий день слобожанський «скіф».
З десяток турнікетів, бинти, наліпки, у Денчика завжди з собою. Військовий рюкзак став у пригоді й у вільний від служби час. Коли їхав на пляж під Харковом допоміг чоловіку з епілепсією
«Тоді ще я назофарингальну трубку йому поставив. І він прийшов до тями, почав дихати нормально. Там весь магазин був шокований, коли я стояв за охолоджувальними напоями з таким великим наплічником — у мене там все порозкривалось, все повисипалось — купа бинтів …», — розповідає Денчик.
Відділення комунікації Східного Харківського ТУ НГУ
