Бойові медики — янголи-охоронці, вони мають відвагу воїна та знання лікаря. Попри обстріли, бруд та холод, вони надають першу медичну допомогу, стабілізують стан пораненого.
До повномасштабного вторгнення я працював в харківській лікарні, — розповідає медик з позивним Luchik, — Після одруження, переїхав до Шостки де влаштувався в місцеву лікарню екстреної невідкладної (медичної) допомоги. З початком повномасштабного вторгнення приймав поранених з кордону і надавав першу медичну допомогу. Коли народилась дитина, вирішив мобілізуватись до лав Національної гвардії України, захищати країну та свою родину і найголовніше допомагати побратимам, використовуючи свої навички та знання там, де вони найпотрібніші”
В арсеналі медиків не лише ноші, перев’язувальні матеріали, препарати та різноманітне устаткування, але й холоднокровність у критичних ситуаціях, здатність оцінювати стан пораненого за лічені секунди, пам’ятаючи алгоритми надання допомоги, кожен рух, кожна медична маніпуляція відточені до автоматизму, адже ціна помилки – життя побратима.
«До повномасштабного вторгнення, працював на залізничній колії в м. Хутір-Михайлівський Ямпільського району, звідки в травні 2022 року мобілізувався на службу до лав ЗСУ, — пригадує бойовий медик Ескулап. — Через певний термін звільнився з ЗСУ і через 2 тижні мобілізувався до 2 Шосткинського полку. У грудні 2023 року перейшов на посаду бойовий медик взводу. За час перебування нашого підрозділу в Торецьку нашим медичним еваком разом з медеваком суміжників надавалась допомога при різних видах поранення: акубаротравми, осколкові порання, вогнепальні порання, мінно-вибухові, ампутації, опіки, отруєння тощо. На місці евакуації та перебуванні на стабілізаційному пункті ми дуже часто потрапляли під обстріли ворожої артилерії. Працювати доводилось частіше вночі, інколи евакуації приходилось чекати по 10 годин»
Бойовий медик відповідає за стабілізацію стану пораненого, його евакуацію до стабілізаційних пунктів. Ця робота вимагає не лише глибоких медичних знань, а й надзвичайної фізичної та психологічної стійкості.
«Служу з 2014 року, — ділиться санітарний інструктор Ольга, — Коли рідні дізналися, що я добровольцем прийшла до військомату в березні 2014 року, вони звісно переживали, але тато з повагою поставився до мого рішення , переконавши маму що кожен має бути на своєму місці. Найважче було на початку повномасштабного вторгнення. Невідомість та паніка — найсильніший ворог. У будь-якій ситуації завжди потрібно мати холодну голову. Якщо почнеш панікувати, то кваліфікованої допомоги надати не зможеш».
Відділення комунікації Східного Харківського ТУ НГУ
