Навесні 2022 року Марат вивіз родину з охопленого війною Сєвєродонецька і мобілізувався до лав 2-ї Галицької бригади НГУ.

Оскільки до війни чоловік працював кухарем у ресторані, то й у війську його відправили на кухню. Втім Марат хотів бити ворога, тому незабаром знайшов для себе нове покликання – дрони. Тепер гвардієць один із тих, хто бачить ворога першим. Він – оператор БПЛА, його дрони – очі нашої піхоти на полі бою.

«Полювати на окупантів і передавати їхні координати – це дуже важливо, адже вони нерідко намагаються підійти до наших позицій і не хотілося, щоб з нашими хлопцями там щось трапилось», – пояснює свій вибір гвардієць.

«На Донбасі часто на світанку стоїть густий туман. Якось чергував в один із таких ранків. Видимість майже нульова. Тільки злетів – бачу щось не те. Крадуться росіяни. Під прикриттям туману пробиралися ближче до наших позицій. Їх було дуже багато, аж кишіло. Це була спроба застати наших зненацька», – згадує Марат.

Тоді екіпаж операторів спрацював чітко: вчасно помітили і передали точні координати. За мить вже працювали артилеристи та оператори FPV-дронів. Сектор накрили снаряди, міни та бойові безпілотники. Бій був жорсткий, але атака ворога захлинулась. Без дронів той ранок міг стати трагічним.

«Я сам зі Сходу. Бачив, що вони зробили з моїм містом. Тому борюсь. Хочу повернути своє. А після перемоги мрію літати вже не над полем бою, а над весіллями. Знімати щастя, а не війну», – каже гвардієць.

Сьогодні Марат продовжує виконувати бойові завдання поблизу Покровська. Він точно знає, за що воює. Його рідний Сєвєродонецьк в руїнах. І думка про це спонукає його до подальшої боротьби.

Група комунікації Західного ТУ НГУ