Артилеристи 35 Сумського полку НГУ дали інтерв’ю команді інтернет-видання «Цукр». Розповіли як їм вдалося створити атмосферу бойового братерства у підрозділу та про вогневу роботу на Донеччині, Харківщині та Сумщині.
Артилерист Юла має 29 років, він родом з Чернігівщини. Починав з сумського ДФТГ. Його батько захищає Україну з 2014 року, мати теж приєдналася до війська у 2020-му. Руки його товариша — 24-річного Крота вкриті татуюваннями. На нозі — емблема донецького «Шахтаря». Брав участь в Операції об’єднаних сил. На початку повномасштабного вторгнення він повернувся з Гданська до Запоріжжя. Два роки служив в «Азові». Їх побратим Ріхтер — юрист. Каже, що у перекладі з німецької це слово означає «суддя». На початку повномасштабної війни він опинився в окупації, бачив, як сотні російських бойових машин їхали повз його село. Це спонукало приєднатися до війська. Невдовзі він опинився в артилерійській батареї, щоб «воювати, вчитися і двіжувати». Старший медик Юла та командир взводу Крот зустрілися в артилерійські батареї «Арес» у 2023 році. Командир гармати Ріхтер приєднався до батареї у 2024. Вона своє бойове хрещення пройшла на Покровському напрямку. наприкінці липня 2024 року.
«Якось із нами зв’язалися піхотинці, попросили «насипати» росіянам по посадці. Ми погодили це з командуванням. Наша підтримка сприяла піхоті, їм вдалося взяти трьох полонених. Вони були вражені», — пригадує Влад.
На Покровському напрямку артилеристи працювали майже два місяці, тоді перебралися у Святогірськ на Донеччині, їздили на розвідку й шукали позиції. Хлопці не встигли там облаштуватися, як їх перемістили до Нью-Йорка. Однієї ночі військові працювали по російських дронарях. Накривали їх артилерією, щоб ті не випускали безпілотники. У відповідь росіяни застосували РСЗВ та артилерію.
«Раптом спалах, свист, знову спалах. Командир гармати і Юла лежать поруч із бліндажем, фліска останнього лишилася на кухні. Ми вдягли броню й сховалися. Поки так сиділи, механік-водій перевів кількість ворожих прильотів у долари, і нарахував до 20 мільйонів, — пригадує Ріхтер. — Кухню тоді розбило, а фліска Юли лише вкрилася маленькими дірочками. Тепер це талісман та нагадування, що маскуватися треба якісно, щоб не опинитися на місці фліски».
У грудні 2024 року артилеристів батареї «Арес» перевели на Вовчанський напрямок.
«Вовчанський напрямок для мене — найскладніший. Потрібно було вдало маскуватися. Тому ми робили густі купки з гілок. Тут важливо було не перестаратися, щоб не зліпити гніздо грифона, що добре проглядається згори, — каже Ріхтер.
Найбільший ворог артилерії — ворожі дрони. Вони сьогодні всюди.
«У Харківській області ми вперше зіштовхнулися із великою кількістю FPV-дронів на оптоволокні. Один із безпілотників влучив у наш пікап, хлопці вціліли, але отримали поранення. Щоб дістатисяпозицій і не потрапити під ворожий дрон, я летів на машині не менше 120 кілометрів за годину, а інколи й 150», — пригадує Крот.
«Все ж артилерія стоїть на певній відстані від лінії зіткнення, тому можемо вчасно зреагувати на загрозу. А оту піхотинців цього часу значно менше! Тож насправді піхота — боги війни, а ми їм просто допомагаємо та прикриваємо, — каже Юла.
У підрозділі панує дух братерства та демократії. Хлопці мають різні посади й звання, та під час роботи почуваються рівними.
«Я довго був частиною «Азову». Тож саме звідти ціную бойове братерство й обираю звертатися словом «друже». Раніше я працював командиром відділення — це мама й тато для кожного бійця: стежив за їхнім охайним виглядом, настроєм, перевіряв, щоб було вдосталь води, їжі, боєприпасів, заглядав, чи все зібрали у наплічник. Відтоді я взяв собі за звичку піклуватися і поважати кожного», — розповідає Крот.
З весни 2025 року артилеристи працюють на Сумщині, бо «воювали майже всюди, окрім дому».
«Зараз на Сумщині ми втрачаємо території. Нам бракує людей. Але можна побачити на один кілометр ділянки фронту росіяни заганяють до ста бійців на мотоциклах», — стверджує Крот.
«Ми повернулися на Сумщину, адже хотіли цього самі. Усі наші думки й сили спрямовані, щоб захистити територію, запобігти ще більшому прориву. Врешті на Сумщині все просто: попереду противник, а позаду — дім, тому відступати нікуди», — говорить Ріхтер.
Зараз артилеристи шукають мотивованих людей у свою батарею. Щоб приєднатися до них, телефонуйте за номерами +38 (050)-654-37-06 або +38 (068)-489-16-68.
З повною версією матеріалу команди видання «Цукр» можна ознайомитись за посиланням: https://cukr.city/people/2025/sumski-artylerysty/
Відділення комунікації Східного Харківського ТУ НГУ
