З початку великої війни Олег став до лав українського війська. За ним на захист країни прийшли його син та донька. Боєць на псевдо Фотограф, розповів як на Луганщині зустрівся віч-на-віч з ворожим дроном, але врятувався.
Змінив фотоапарат та автомат на другий день великої війни, розповідає гвардієць Олег з позивним Фотограф. Згодом до війська приєднались донька. Сина спочатку не брали до війська, бо моє трьох дітей. Нині Фотограф з донькою та сином захищають країну від російських окупантів у різних бригадах, а вдома на Олега чекає дружина та четверо онуків.
«Сина ж не пустили у військкоматі, сказали: “Йди доглядай своїх дітей”. Він відвіз дітей до Польщі, повернувся і якимось чином потрапив до ТРО. А дочка – вже згодом, вона з’їздила спочатку у Німеччину з онуком, через пів року повернулась і сказала: “Ні, я там не хочу бути, я хочу бути тут”. А потім пішла до бригади ЗСУ», – розповідає Фотограф.
Найтяжчими, за словами Олега, стали бойові виходи в Кліщіївці на Донеччині. Щільний ворожий вогонь не давав забрати загиблих побратимів. На Луганщині Фотографа поранило. В районі Кремінної гвардійці будували укріплення, там гвардієць подумки попрощався з життям, коли над ними зависла ворожа “пташка”.
«І от я перескакую до себе, йду і – раз – над моєю головою «пташка» зависла. Думаю, що бігти назад – не добіжу. Бігти туди, де мої сидять – я ж викажу позицію, все прилетить туди, буде багато скидів. Поміркував: перед мною пісок, у них тепловізор зверху, мабуть, що висвічуються руки ж і, ну, тепло. Я думаю, зараз я свої руки в пісок, голову в пісок, як страус. Так і зробив, а потім рахую раз, два, три, чотири, п’ять, шість, …», – пригадує Слобожанський гвардієць той випадок, коли йому вдалось обвести навколо пальця ворожий дрон.
На передовій, говорить Олег, про цивільну професію не думаєш. Та все ж у Фотографа назбиралось чимало світлин та відео за більше як три роки війни. Після Перемоги він хоче зробити фільм-присвяту побратимам – Слобожанським «Скіфам».
«Багато хлопців вже немає. Потрібно, щоб пам’ять про них зберіглась. Я так в голові собі уявляю (майбутній фільм – авт.). Ось у кадрі мої ноги у берцях, ось я йду зараз. Літо, весна, я знімаю собі перехідні моменти. Ось ми йдемо, йдемо, йдемо і куди ми прийшли?», – привідкриває завісу задуму Фотограф та впевнено додає: «А прийдем ми до своїх кордонів! Обов’язково! І Крим заберемо. Крим теж буде наш!».
Відділення комунікації Східного Харківського ТУ НГУ
