Антибіотик пройшов шлях від заряджальника гармати до старшого офіцера батареї. До війська, як і більшість, він потрапив після початку повномасштабного вторгнення.
“На другий день “повномасштабки” я пішов до військкомату. Хотів вступити до лав Сил оборони України, було не принципово, куди саме. Тоді мені відмовили, бо було дуже багато охочих. Мені на той момент було 26 років. Трошки почекав, тиждень-другий. Потім зібралися з братом, ще з одним другом, звернулися напряму до бригади “Рубіж”, де були знайомі. Ось так і почалася служба,” – коротко згадує артилерист.
Будь-яка військова спеціальність має свою специфіку, яку треба довго та детально вивчати. Артилерія не є виключенням, тому Антибіотик мав зробити все від нього залежне, аби досягти рівня своїх досвідчених побратимів.
“Коли я прийшов у бригаду, більшість артилеристів були навченими воїнами, для мене це все було в новинку. Довелося у всьому розбиратися з нуля. Шлях від заряджальника до старшого офіцера батареї я пройшов за півтора року. Впевнений, що хтось може пройти й швидше. Залежить від людини, від його підходу до справи. Я хотів дізнатися про артилерійську справу все, аби потім, в стресовій ситуації, не розгубитися,” – ділиться досвідом Антибіотик.
За час служби чоловік вів вогонь з усієї номенклатури гармат, яка є в артилерійському дивізіоні бригади “Рубіж”, і з легкістю може їх порівняти.
“Якщо брати надійність – то це радянські гармати Д-20 та Д-30. Якщо брати легкість та точність – це “OTO Melara” 105-го калібру, якщо брати дальність – не можна обійти увагою “M-777”, гарно себе показувала на цій війні “M-46”, 130-го калібру. У кожної гармати своя специфіка, і кожна може виконувати певні задачі, головне – знати свою справу,” – запевняє Антибіотик.
З початку повномасштабного вторгнення Антибіотик пройшов Київську кампанію, в першій групі добровольців поїхав на Донецький напрямок, прикривав нашу піхоту в надскладних боях за Рубіжне, Сіверськодонецьк та Лисичанськ. Про роботу артилеристів бригади “Рубіж” в нього є одностайна думка.
“Чи гарно ми працюємо? Можна подивитись на відео знищень, та статистику втрачених нами гармат. У нас знищених гармат можна на пальцях порахувати. Я вважаю, це важливо, тому що ми бережемо техніку, на якій ми працюємо, ми бережемо особовий склад, який працює, і ми намагаємося виконувати свою роботу якісно, чітко, і дуже швидко адаптуємося до умов війни.”
За роки повномасштабного вторгнення у воїна вистачає історій, в яких йому доводилося і знищувати серйозні цілі, і рятувати своїх людей.
”Якщо згадувати знищення – якось спалили батарею Д-20, які просто стали в лінію. Вразили три гради, яких поставили майже впритул один до одного. В Сіверськодонецьку вдалося спалити штаб кадирівців. Для цього стріляли “мортирною” стрільбою, по навісній траєкторії. Якось ми потрапили під контрбатарейний вогонь, і у посадці розпочалася пожежа. Ми пару разів намагалися тушити її, але потім піднявся вітер, і почалась верхова пожежа по скронях дерев. Я прийняв вчасне рішення про передислокацію. Забрали все важливе, позакопували снаряди, вони не здетонували. Ніхто не надихався димом, гармата ціла – а що ще треба для щастя,” – сміється Антибіотик.
Для тих хто ще вагається, приєднуватись до бригади “Рубіж”, чи ні, в артилериста є одна проста порада.
”Не такий страшний вовк, як його малюють. В основному, люди бояться невідомості, бояться невизначеності, що їх кинуть напризволяще. В бригаді “Рубіж” вас навчать всього, що знають, я це кажу зі свого досвіду. Тут ви зможете розвиватися в тих напрямках, якими займаються у бригаді – а їх більш ніж достатньо. Головне – прийняти це рішення всередині себе, що ти тут потрібен. З усім іншим ми допоможемо,” – запевняє Антибіотик.
