Гвардієць на псевдо Миколай до повномасштабного вторгнення був підприємцем. Чоловік каже, що завжди на зимові свята намагався зібрати якомога більше подарунків, щоб зробити яскраві свята дітям із різних шкіл та притулків. Коли російські війська прорвали кордон України у лютому 2022 року чоловік приєднався до Сил оборони України. Побратими подарували гвардійцю позивний на честь «святого з подарунками». Зараз чоловік разом б’є ворога на Покровському напрямку.
«Мене ніхто не ловив, у бусик не пхав. Повістки я теж не отримував. Прийшов сам до військкомату. Кажу: ситуація критична, хочу бути корисним своєму народу. На фронт вперше поїхав як стрілець-санітар. Ще під час підготовки відчув, що тактична медицина мені заходить», – розповідає Миколай.
Зараз він військовий медик. За плечима в захисника багато боїв. З побратимами вони зупиняли росіян в Серебрянському лісі на Луганщині, потім були бої на Донеччині. Штурм Білогорівки Миколай згадує особливо.
«Були важкі бої. Були й втрати. Поранених ми виносили іноді по кілька кілометрів до точки евакуації. Ворог намагався підловити. Крили нас мінометами. І от ми ідемо, несемо пораненого, а міни лягають прямо за нами. Чути вихід – зачаївся, після вибуху швидше переходиш, а наступна міна вже лягає там де ми були раніше. І так до самої точки евакуації. На щастя все закінчилося добре. Ми донесли товариша. Та й загалом, відчуваю удачу, бо всі, кому надавав допомогу в тих боях, вижили. І це дуже тішить», – згадує гвардієць.
У боях за Єлизаветівку у березні цього року Миколай сам отримав важке поранення. Втратив око.
«Був сильний обстріл. По нас працював танк і міномет. Потім почули, що прилетів дрон. Вибух був сильний. І правим оком я вже нічого не бачу. Але я кажу, що у мене ще є ж ліве око. Просто треба зараз перевчитися стріляти з лівої сторони», – говорить чоловік.
В тому бою він втратив 40 відсотків зору. Зараз продовжує реабілітацію і залишається у строю.
«Тут мої хлопці, я не можу їх просто так кинути. Та й підтримують вони мене своїми жартами. Кажуть ти вже не Миколай, а будеш Пірат. Обіцяють купити трикутного капелюха в пікселі й пов’язку на око з піратським черепом», – жартує захисник.
Зараз чоловік проводить навчання з медицини для військовослужбовців свого підрозділу. Він налаштований рішуче. Хоча і сумує за домом, але каже, що сім’я – це його головна опора і мотивація.
Більше про гвардійського Миколая дивіться у сюжеті Суспільного.
Група інформації і комунікації Західного ТУ НГУ
