Максим із позивним Шалений — гвардієць, який добровільно став до лав Національної гвардії України у квітні 2022 року. До війни він працював електрогазозварювальником у Фінляндії, проте з початком повномасштабного вторгнення без вагань повернувся на Батьківщину.
Спочатку його підрозділ направили в Харківську область, де Максим служив на блокпостах у Харківському районі понад два місяці. Далі він брав участь в обороні під час Харківського наступу, а також ніс бойову службу біля кордону з росією. Після цього були бої в Ізюмі, Куп’янську. Перший серйозний бій для Максима стався саме біля державного кордону.
«Нас постійно прострілювала МТЛБ. Я ніколи раніше не стріляв із гранатомета, але вирішив це припинити. Мені показали, як ним користуватись. Проповз полем, встав і вистрілив по мотолизі. Дві години повз до неї, назад уже біг хвилин десять. Після цього мене назвали ‘Безумним’, бо це виглядало справжнім безумством», — розповідає Максим.
Навіть під час активних бойових дій Максим не припиняв вчитися. Він постійно звертався до досвідчених військових із проханням показати, як розбирати та використовувати різні системи озброєння.
«Я всіх просив: покажіть, як працює той чи інший кулемет, як стріляти з міномета. Доходило до того, що мене вже проганяли — казали, що я надокучив. Але мені було цікаво все знати: я вивчав і снайперську гвинтівку, і гранатомети, і міномети” – згадує Максим.
Наприкінці 2022 року підрозділ Максима перекинули в Бахмут, де він два тижні виконував завдання із зачистки міста в складі однієї з груп. Потім була важка ситуація в Соледарі, де Максим отримав перше поранення під час евакуації поранених.
«Нам наказали евакуювати хлопців, які були важко поранені. Ми почали виносити їх по черзі. Коли я виносив одного з поранених, за кілька метрів від погреба поруч влучив танк. Мого побратима викинуло вибухом, а я лише потім оговтався», — згадує Максим.
Після Соледара Максим воював на Запорізькому напрямку. Там він отримав ще два поранення, в тому числі від FPV-дрона. Його підрозділ тримав оборону важливого мосту, щоб не допустити просування ворога.
«Наше завдання було утримати міст. Ворог регулярно намагався прорватись на мотоциклах і багах. Під час туману вони прорвались прямо до нас в окопи, зав’язався контактний бій на 15-20 метрів. Ми обмінювались гранатами, поки наші дрони не змогли їх накрити. Після бою побачили, що противник був повністю в кевларі з новітньою бронею, що дуже ускладнювало нашу задачу», — розповідає Максим про бої на Запоріжжі.
Максим пройшов бойовий шлях від Харківщини до Запоріжжя, тричі отримував поранення, але не залишає службу. Його історія — приклад незламності, самостійного навчання й рішучості, яка в умовах війни стає головною рисою справжнього воїна.
Група інформації і комунікації Центрального ТУ НГУ
