Піхотинець бригади «Червона Калина» з позивним Кімба перевівся у бойовий підрозділ, залишивши тилову службу. Наразі він командир відділення в батальйоні оперативного призначення. Своєю основною задачею вважає навчання особового складу, збереження його здоров’я та життя. Військовий пройшов довгий бойовий шлях і має значний досвід, яким ділиться з побратимами.
В грудні 2023 року він у складі свого підрозділу виконував задачі на Запорізькому напрямку. Гвардійці мали зайняти позиції в районі Вербового та вести оборонні бої. Російські окупанти одразу почали обстріли, але на початку не мали успіху. Згодом до позицій гвардійців зайшли поранені бійці з суміжного підрозділу.
«Вони прибігли до нас, і вийшло так, що російський дрон «спалив» і їх, і нас. Вони побачили, що на позиції є люди. Вони почали застосовувати проти нас скиди з дронів. Я отримав поранення в руку та ногу. Групу, яка мала вивести нас на евакуацію, також поранило. Нам довелось виходити самим. Рідним про поранення я сказав уже в лікарні. До цього вони навіть не знали, що я виконував бойові завдання», – розповідає Кімба.
Боєць лікувався загалом чотири місяці. Повертатись було тяжко, але він розумів, що має виконувати свій обов’язок.
«Я давав присягу й буду продовжувати служити», – каже гвардієць. Він залишився піхотинцем і наступне своє бойове завдання виконував також на Запорізькому напрямку, але вже в районі села Роботине.
Перебуваючи на позиціях, групу Кімби постійно обстрілювали міномети й атакували FPV-дрони. Росіяни також намагались заглушити зв’язок. На восьму добу виснажливих боїв бліндаж гвардійців уразив дрон із термобаричним боєприпасом. Укриття обвалилось, обладнання охопило полум’я, військових засипало землею. На дві години Кімба втратив свідомість, а коли прийшов до тями, то почав відкопувати себе. Він і його побратими змогли вийти на точку евакуації лише через півтори доби.
Військовий тоді отримав значні опіки й проходив довгий курс реабілітації та відновлення. Зараз він виконує бойові завдання на Покровському напрямку й залишати службу не планує. «Рано чи пізно ворог закінчиться. Ми не даємо їм шансів прорватися далі», – підсумовує військовий.
