У вересні 2024 року на допомогу оборонцям Торецька прибули бійці 2-го Шосткинського полку. Вони увійшли в місто, коли ворог, попри значні втрати, день за днем рухався на захід, поширюючи свій контроль вздовж траси Т0516, поступово проникаючи та закріплюючись у сусідніх кварталах.
«З вересня 2024 року по теперішній час особовий склад військової частини 3022 бере участь у бойових діях на Торецькому напрямку. Наші хлопці постійно відбивали ворожі штурми, показуючи стійкість, брали полонених, і діставали з-під завалів наших військовослужбовців, поранених витаскували. Бійці виконували завдання в умовах міського бою. Торецьк — це щільна висотна міська забудова, п’ятиповерхівки та дев’ятиповерхівки. Якщо противник засів та утримує такий будинок, то його дуже важко звідти вибити. Техніка ворогом майже не використовується. Він застосовує там тактику малих піхотних груп з метою накопичення та проведення штурмових дій. Щоб мінімізувати ризики, наші бійці просто підривали цю позицію з противником, використовуючи погані погодні умови, використовуючи ефект несподіванки та міни ТМ-62. Але росіяни швидко побачили ефективність цієї тактики та почали теж закидувати нам ТМ, намагатися нас підривати», — розповів заступник начальника штабу 2 Шосткинського полку Артем Ромашко.
Він також додав, що росіяни у Торецьку остаточно перейшли на тактику малих груп. Річ у тім, що Сили оборони України завдають їм занадто значних втрат безпілотними системами та артилерією вже на підходах до позицій, не дають їм можливості зосередити значні ресурси для удару та розвинути темп для наступальних дій. Така тактика дуже повільна, але має й свої переваги, які відчувають на собі наші бійці. Кулеметник 2 Шосткинського полку Кіт воював у Торецьку. Згадує, що кожен вихід на позиції був надзвичайно складним завданням через ворожі FPV-дрони, роботу артилерії противника та постійне просочування росіян крізь наші позиції.
«Пригадую, коли ми заходили на позицію, щоб замінити попередню групу, яка на той момент там знаходилась та вже мала поранених бійців, а в сусідніх будинках вже перебував ворог та в тому будинку, в який ми заходили також два під’їзди знаходилися під контролем ворога. Під час того, як ми затягувались до цього під’їзду, нас прикривали вогнем сусідні позиції. Після успішної евакуації попередньої групи з пораненими хлопцями, росіяни думали, що весь будинок під їхнім контролем, і один з них навіть намагався зайти в наш зачинений під’їзд. Ми почали працювати, і кидати гранати з других поверхів. Зав’язався стрілецький бій, ворог намагався прорватися в наш під’їзд різними способами. Вони працювали по нас з кулеметів, гранатометів. Під час цього один з росіян підкинув протитанкову міну під наш під’їзд. І через декілька хвилин ворог підірвав його дистанційно. Після вибуху майже весь наш під’їзд обвалився і ми дивом залишилися живі, але всі були поранені. Після надання першої домедичної допомоги у нас був один вихід — відкотитися, вистрибнувши з другого поверху і з’єднатися з сусідньою групою та чекати евакуацію», — того дня Коту та його побратимам дійсно пощастило, бо їх теж вдалося евакуювати.
Гвардієць Фаля у міських боях брав участь не вперше. Свого часу воював за Дебальцеве. Подумки постійно порівнює характер боїв у 2015 та 2024 році.
«Зазвичай за добу налічувались до 20 штурмів. До цих груп входили переважно засуджені, озброєні гранатометами та протитанковими мінами. Їх завдання було швидше захопити найближчу позицію до нас. Дуже вражало те, що коли їх пораниш, вони падали, а потім підіймались, далі йшли, поки декілька разів в них не влучиш. Між собою ми вже почали жартувати, що на них треба срібні кулі. Ми знаходили в їх аптечках якісь ампули. Зі слів полонених, їм хватало цих ампул на добу, щоб вони не відчували ні болю, ні страху», — ділиться кулеметник 2 Шосткинського полку Фаля.
Гвардійці також розповідають, що ситуацію часто рятувала повітряна розвідка суміжних підрозділів Сил оборони. Це дозволяло надати нашим бійцям у режимі стріму критично важливу інформацію про пересування ворога.
Подробиці у відеосюжеті:
Відділення інформації та комунікації Східного Харківського ТУ НГУ
