Бойовий медик Сем свідомо пішов боронити країну, хоча мав “бронь” і міг залишитися на цивільній роботі. Сьогодні він не лише рятує життя своїх побратимів із роти вогневої підтримки, а й нищить окупантів. На його рахунку — п’ять спалених одиниць бронетехніки разом з десантом, що є рекордом бригади “Рубіж”.
До служби у війську Сем не мав справи з медициною, але коли йому запропонували стати бойовим медиком, погодився майже миттєво.
«Я навчався в школі бойових медиків, пройшов численні курси з іноземцями. Отримав сертифікат і ще жодного разу не пошкодував про свій вибір», — розповідає він.
Втім, медична допомога — не єдине, чим він займається на передовій. Сем також є протитанкістом. Боєць зізнається, що на його рахунку знищених окупантів навіть більше, ніж врятованих життів нацгвардійців.
«Перша наша вилазка була 12 травня. Ми з напарником чергували всю ніч, знаючи, що вранці буде штурм. О четвертій ранку з’явилися дві МТЛБ. Першу ми спалили з “Джавеліна”, наступного дня — ще одну з десантом. Потім мене відправили на піхотну позицію, де ми працювали з висоти. 22 травня на Спірне йшли сім одиниць техніки. Загалом тоді ми підбили з напарником один танк і три “мотолиги”», — згадує Сем.
Сьогодні він на першому місці в підрозділі за кількістю підбитої техніки, але не вважає це приводом для гордості.
«Носа не задираю, у нас всі рівні. Після вдалої роботи хлопці похвалили, всі раді. Тут кожен робить свою справу», — говорить він.
Та все ж головне завдання Сема — рятувати життя. Він пам’ятає день, коли 82-мм міна влучила в позицію:
«Один хлопчина загинув миттєво, ще одному надавав допомогу. Стабілізували його стан і передали на евакуацію. Слава Богу, він знову в строю».
Сем потрапив у роту вогневої підтримки одним із перших, коли підрозділ тільки комплектувався.
«У мене чудовий колектив: хлопці веселі, позитивні, завжди підтримають і не залишать у біді. Я дуже радий, що служу саме тут», — каже бойовий медик.
Відділення інформації і комунікації Північного Київського ТУ НГУ
