Головний сержант батальйону «Форпост» бригади «Буревій» розповів про свій перший бій, чому важливо вміти не тільки мотивувати підлеглий особовий склад перед завданням, але й знати як стримати після його успішного виконання. Наскільки важлива сержантська ланка в сучасній армії, чому обрав свій позивний та те як Велес отримав поранення – читайте у матеріалі.
До лав Нацгвардії Михайло потрапив на строкову службу до Першої Президентської бригади «Буревій» у 2009 році. Згодом підписав контракт, закінчив підготовку на командира відділення, отримав звання молодшого сержанта та розпочав свою кар’єру по сержантській вертикалі.
«Після того, як став старшиною роти, я вступив навчатись до Національної академії внутрішніх справ України, хотів стати офіцером. Але коли в Нацгвардії почали проводити сержантську реформу, відбувся відхід від радянської системи управління військами, і я вирішив, що мій досвід стане у нагоді під час розбудови сержантського корпусу», – розповідає гвардієць.
Велес брав участь у бойових діях з 2014 року. За цей час він змінив позивний. Перше псевдо – «Пламя» – було безпосередньо пов’язано з професією військового, адже тоді він був командиром станкового гранатомета АГС-17, який також має іншу назву – «полум’я». Попри це гвардієць вирішив відійти від старого псевдоніма, бо воно було російською мовою та врешті обрав близький йому варіант.
«Мене звуть Михайло, народився я на день Михайла. «Велес» у деяких слов’янських племен це тотемна тварина, яка асоціювалась з ведмедем. Так вийшло, що моє ім’я є похідним від назви ведмедя, а також я цікавлюсь давньослов’янською міфологією, тому й обрав собі це псевдо», – пояснює свій вибір військовий.
Вперше він отримав поранення під час боїв за Донецьку область. Це сталося у вересні 2014 року. Після звільнення села Гранітне гвардійці вирушили на зачистку міста Тельманове. Як розповідає Велес, перший бій назавжди карбується в пам’яті:
«У Тельмановому ми потрапили у ворожу засідку, я отримав кульові поранення і, вже пораненим, проводив евакуацію побратимів. Через погану видимість все це відбувалось за допомоги радіостанції. Таким чином ми вивезли десь приблизно 50 хлопців з тактичного оточення ворога», – згадує Велес.
Символічно, що друге поранення Велес отримав через 10 років. Знову у вересні. Під час того як сержант заводив на позиції особовий склад, противник почав обстріл з FPV-дронів, а потім й артилерією. Саме артилерійський снаряд «зачепив» гвардійця. В результаті – осколки по всьому тілу.
«Постраждали обидві ноги, ліва рука та навіть ліве око зачепило. 52 осколки залишаються в тілі, але дякуючи лікарям, я швидко став на ноги, зараз проходжу реабілітацію і планую повернутися в стрій до побратимів», – додає він.
Порівнюючи досвід боїв протягом десяти років, Велес звертає увагу на динамічні зміни на полі бою як в технологічному аспекті, так і в підготовці особового складу до бойових дій.
«Після початку повномасштабного вторгнення кожна наступна ротація є дещо важчою, ніж попередня, бо щодня відбувається модернізація як нашої армії, так і армії противника», – вважає воїн.
Як зазначає Велес, роль сержанта на позиції важко переоцінити, тому що він є запорукою того, що завдання буде виконано якісно. Сержант має налаштувати зв’язок, вдало організувати оборону та комунікацію з сусідніми підрозділами, правильно змотивувати особовий склад.
«Сержант – це та людина, яка безпосередньо знаходиться 24/7 зі своїми солдатами, з побратимами. Тобто він в курсі усіх їхніх успіхів, усіх їхніх проблем, які виникають під час проходження служби», – розповідає Велес.
Через те, що в армію зараз приходять служити як молоді хлопці, так і вже дорослі, сформовані чоловіки, важливо також володіти й навичками психолога під час роботи з особовим складом, вважає Велес.
«Наприклад, в моєму батальйоні сержантський склад доволі молодий, тому для них дуже важливо правильно поставити себе, бути авторитетом перед своїм особовим складом, знайти до кожного підхід», – розповідає головний сержант.
Результатом такої злагодженої роботи у підрозділі є виконання задач без втрат серед особового складу. Один з таких прикладів згадує Михайло:
«Хлопці штурманули позиції росіян, до цього була проведена якісна артпідготовка, відпрацювали дрони і бомбери, після чого бійці без втрат зачистили окопи та навіть взяли у полон двох росіян, яких засипало під час обстрілів у бліндажі. В такі моменти усі знаходяться у піднесеному стані, але важливо вміти заспокоїти адреналін бійців саме після активних дій, чи то наших, чи то ворога. Варто зосередитись на виконанні поточних задач і не виходити за рамки плану», – ділиться досвідом головний сержант.
Відділення інформації і комунікації Північного Київського ТУ НГУ
