Лейтенант Максим Толок – командир роти 18-ї Слов’янської бригади, повний кавалер ордену «За мужність». На фронті з перших днів повномасштабного вторгнення. Він переконаний, що найкраще, що може зробити новобранець – тренувати стійкість та дослухатися до своїх побратимів.
До 2020 року Максим служив у Національній поліції Словʼянська. Та згодом Максим прийняв рішення долучитися до Національної гвардії України.
З 2020 року він пройшов шлях від головного сержанта взводу до командира роти.
Максим дуже високо оцінює роль сержантів в умовах повномасштабної війни:
«Сержантська ланка дуже важлива в Україні, адже 80% війська тримається саме на сержантах. Сержанти керують боєм, керують піхотою та особовим складом. Командир взводу допомагає у випадках, коли сержант сам не справляється».
Від початку повномасштабного вторгнення росії нацгвардієць брав участь у бойових діях на найгарячіших ділянках фронту: у Серебрянському лісі, в Майорську. Наразі воює в Часовому Яру.
Максим є повним кавалером ордену «За мужність» та нагородами не хвалиться. Каже, що все це – рішення командирів, а він лише сподівається, що справді їх заслужив.
Для новоприбулих до війська лейтенант має просту пораду:
«Перш, ніж щось робити, людям необхідні стійкість й холодний розум. А ще вони мають дослухатися побратимів, які вже були в зоні бойових дій, й виконувати те, що вони говорять. Якщо виконувати ці прості правила є велика ймовірність, що вони повернуться живими з бойових завдань».
Далекосяжних планів військовослужбовець не вибудовує, але зазначає, що його мрія – повернення до сімʼї після закінчення війни.
Відділення інформації та комунікації Східного Харківського ТУ НГУ
