Танкісту на псевдо Урі 59 років. Все життя працював на залізниці. До бригади Нацгвардії «Червона калина» приєднався слідом за сином і зятем. Ще під час строкової служби багато років тому здобув спеціальність навідника і тепер знову став танкістом.
«У нас екіпажі підбираються самі. Одного від другого неможливо відділити. Не може бути, щоб механік-водій займався своїм, навідник – своїм, а командир танка – своїм. Це не наша система. Тут має бути колектив. Всі люди різні. Треба підбирати так, щоб там – на фронті не сварилися. Тут – все одно, можна і посперечатись, але там такого не може бути», – розповідає Урі.
Чоловік говорить, що їхній екіпаж працює там, де піхоті потрібна допомога. Свій підрозділ називають «Вовча зграя». Коли противник заховався десь у посадках, то вибити його звідти силами піхоти тяжко, тому виїжджають танки. І це страшна річ для ворога. Коли на полі бою наші танки, то окупанти й голову не можуть підняти. Хтось намагається тікати, але для росіян такі забіги стають останніми. Хоча і сам танк теж є головною ціллю для вогневих засобів противника. Рятує наших танкістів надійна броня і додатковий захист.
«Коли ти заліз, закрився, то в тебе весь простір закритий. Якщо навколо лягають міни, дрони падають, то не дуже приємно. Але, головне – не загубитись і не злякатись. Ти просто виконуєш свою роботу, ніби прийшов до станка і починаєш щось точити. А тут ти сідаєш, включаєш все, командир каже, куди їхати й стріляти. Ти просто виїхав і працюєш», – каже Урі.
Гвардійський танкіст впевнений, що наполегливість у тренуваннях і професійні дії екіпажів наших танків – запорука успішного виконання завдань. І завдяки таким залізним екіпажам Україна обов’язково вистоїть і витримає натиск російської навали.
Група інформації і комунікації Західного ТУ НГУ
