«Майже за півтора року перебування в зоні бойових дій нашим підрозділом уражалися різноманітні цілі, починаючи від ворожої піхоти, закінчуючи броньованою технікою, пункти управління противника. Це завжди надихає, це дає мотивацію й адреналін», – каже Фалькон.

Хлопці справді працюють, як годинник: команда – координати – заряджання – постріл. Увесь процес триває лічені хвилини й нагадує автоматичний алгоритм, котрий не дає збоїв і котрий гвардійці виконують чітко і точно. Вони знають, що від їхньої швидкості й вправності залежить не лише ураження ворога. Головною мотивацією є усвідомлення того, що вони допомагають і рятують життя побратимів-піхотинців. Артилеристи знають, що кожна знищена ворожа ціль, це врятоване життя наших воїнів, котрі вперто і мужньо втримують позиції на нулі, відбиваючи постійні штурми.    

«Ми рятуємо життя людей, котрі безпосередньо знаходяться на нулі – життя піхоти. Одного разу я зустрів побратима, а з ним був товариш, який служить у піхоті. Ми з ними спілкувалися і наприкінці він потиснув мені руку і сказав “Дякую!”», – пригадує Падре.

Злагоджена і професійна робота приносить плоди. На рахунку гвардійців чимало ворожої техніки, боєкомплектів і особового складу окупантів. Інший важливий компонент ефективної роботи гвардійського розрахунку – це тісна співпраця з аеророзвідкою, котра не лише виявляє цілі, але й допомагає коригувати вогонь.

За час служби в артилерії хлопці полюбили свою професію. Зізнаються, що до цього неможливо звикнути й сприймати як рутину. Постріл – це завжди сплеск емоцій: 

«Не важливо, чи ти у напівсонному стані, чи ні. Пролунає постріл – і очі відкриваються».

Більше, про роботу артилерійського розрахунку бригади Червона калина, дивіться у нашому відео: