Коли у травні 2024 року росіяни знову пішли в наступ у Харківській області, на напрямок перекидали найбоєздатніші бригади. Тоді з Роботиного повернули 3-тю бригаду оперативного призначення НГУ. Воїни виконують бойові завдання на цьому відтинку фронту дотепер.
«Зараз повеселімося», – каже військовий з позивним Лєший, одягає каску і сильніше витискає газ. Попереду – прострілюваний відрізок дороги, яким необхідно дістатися на позицію мінометників бригади «Спартан». У кузові автівки на підстраховці – боєць на псевдо Дємон з антидроновою рушницею. Гвардійці пояснюють: російські FPV на цьому напрямку нині становлять велику проблему.
Дорогою Лєший розповідає, що прийшов до бригади у 2022 році. Одразу як російські окупанти підійшли до селища Мала Рогань.
«Звідти до мого дому вже дістає 82-мм міномет. Як почало до будинку долітати, то я зібрався і пішов воювати», – каже військовий.
З того часу обороняв не тільки Харківщину, а й разом із бригадою Бахмут і Роботине.
Схожий бойовий шлях пройшли і його побратими: 22-річний Дрон, 21-річний Самурай і 41-річний Солома. Усі – команда мінометного розрахунку, який вибиває російських окупантів з Харківщини.
Дрон родом з Кіровоградщини. З 2020 року проходив строкову службу в 3-й бригаді оперативного призначення. З першого дня повномасштабного вторгнення, ще бувши строковиком, став на захист Харкова. Потім воював у Бахмуті і Роботиному. Запорізький напрямок, каже, був найважчим. Побратими ствердно кивають.
«Там ми були як на долоні, противник вів безперервний вогонь з артилерії, здійснював скиди з БПЛА, – згадує Дрон. – Часто до позиції доводилося діставатися пішки по відкритій місцевості, з мінометом, повним боєкомплектом, провізією. Одного разу заїхали на позицію, почали розвантажуватися і я почув у небі FPV. Було темно, але на той час противник уже почав використовувати нічні дрони. Я крикнув, попередив про небезпеку. Хто встиг, хто ні… Мінометник хоч і не піхотинець, але також є мішенню для ворога. Адже ми знищуємо їхню артилерію, піхоту, засідки, кулеметні гнізда».
Військовий із позивним Солома каже: також воював на Запорізькому напрямку, але на Харківщині легше, адже він сам родом звідси. Прийшов у військо добровільно у 2023 році.
«Хоч і переживаю більше, тому що моя родина тут, в Харківській області. Але хто як не я їх захистить», – додає Солома.
Самурай погоджується, бо має схожу мотивацію: у війську заради своєї сім’ї. Чоловік родом з Одеської області. Коли почалося повномасштабне вторгнення рф, навчався в Академії Нацгвардії. Тоді став до оборони Харкова, а після випуску у 2023 році долучився до «Спартану».
«Ще в лютому 2022-го зрозумів, що буду продовжувати воювати з хлопцями плечем в плече», – каже Самурай.
Кожен із військових виконує завдання мінометника протягом різного часу. Проте всі єдині в думці: ця робота дуже важлива.
«Іноді робиш п’ять пострілів, іноді 30. Всі раді мінометникам, але ця робота – ризик. Тому влучати по цілі або в зону цілі потрібно з першої міни, а потім коригувати, – розказує Дрон. – До того ж повинна бути скритність. Ворог дуже швидко реагує на наші постріли, особливо вночі. Загалом наші задачі – це прикриття піхоти, знищення ворожої техніки та артилерії».
Гвардієць додає: найголовніше, щоб кожен у команді виконував свої задачі швидко і чітко.
На телефоні Дрон показує знищені нещодавно на Харківщині цілі: особовий склад і техніку противника. Розмова переривається посередині – мінометний розрахунок отримує координати скупчення противника та має оперативно відпрацювати по ворожій цілі.
Постріл – коригування – постріл. У коротких проміжках між виходами окупанти також відкривають вогонь в бік українських позицій, усе мимо.
По ворожій цілі мінометники «Спартану» відпрацьовують вдало. І деякий час мають перебувати в укритті, адже у відповідь противник розлючено гатитиме з усього. Проте вже за деякий час «полювання» продовжиться.
«Маємо завдання – виконуємо. Ми не можемо програти, маємо стояти скільки зможемо», – каже Дрон.
Відділення інформації і комунікації Східного ТУ
