Їх називають ловцями за “шахедами”. Бійці мобільно-вогневих груп – чергують 24/7, щоб прикривати небо над Харковом і знищувати смертоносних пташок. Крім цілодобових чергувань – бійцям доводиться постійно вчитися, бо ворог дедалі удосконалює свою зброю.
«Це лазерний прожектор, який один з членів екіпажу допомагає кулеметнику, підсвічує для виявлення “шахеда” на звук, з якої сторони летить “шахед”, в сторону звука ми наводимо лазер, виявляємо в небі лазером. Де вже потім кулеметник в сторону лазера бачить, наводить приціл».
Спочатку Шахеди були не дуже маневрові. Вони були повільні та літали на низькій висоті, а зараз ворог розвивається, зараз реактивні “шахеди” є, вони летять швидше, і вони летять на більшій висоті. Але бійці встигають працювати.
«Ми їх збиваємо, і яка б у них швидкість не була, для того наш підрозділ створений, щоб вражати всі їхні цілі», – розповідає гвардієць 5-ї Слобожанської бригади Андрій на позивний Бур.
Удосконалилося й обладнання наших бійців. Та показувати його детально – захисники українського неба не воліють – військова таємниця, усі наші новітні розробки повинні стати «сюрпризом» для ворога.
«Ми працюємо, також, який би це дрон не був, різні модифікації, це тільки нам галочка, якщо ми збили останній їхній дрон вже модифікований, який вже пройшов їхні випробування. І вони думають, що вони зробили це найкраще і ми не зможемо його збивати, та ні!» – відкриває маленьку таємницю гвардієць.
Боєць Андрій на позивний Бур у цивільному житті працював на буровій на Харківщині, видобував газ. У 2022-му – мобілізувався. За плечима – Кліщіївка і Часів Яр. Останні 4 місяці служить у роті прикриття повітряного простору. Каже, на рахунку його підрозділу – вже десятки збитих “шахедів”. Та кожен новий знищений безпілотник – це і маса емоцій…
«Ну це, я не знаю, як це вам сказати, це підняття настрою, це адреналін, це інколи навіть сльоза за те, що дійсно ми збили, ми змогли, що цей безпілотника не зруйнував чиюсь оселю, підприємство, не вразив нашу техніку, не загинув ніхто з військовослужбовців, не загинула жодна цивільна людина, навіть – не загинула жодна наша тваринка», – ділиться емоціями Бур.
І водночас – новий досвід. Який фіксують і аналізують.
«У нас кожен військовослужбовець, який знає, як йому потрібно працювати, і знає, як дану ціль йому потрібно вразити. Ми не працюємо так: летить ворожа ціль, зараз я почну стріляти, може-таки ми його зіб’ємо, ні – в нас підготовлені екіпажі, люди уже спрацювалися, кожен кулеметник знає, як йому краще виставити кулемет, як йому краще зробити постріл, і старший кулеметник завжди керує водієм», – пояснює Бур.
Нещодавно Андрій на позивний Бур повернувся з навчань у Великобританії. І, каже, це було, навіть для людини з бойовим досвідом, досить нелегко.
«Це штурм посадки, окопів, це марш на великі дистанції, це дистанції не на рівнині, це і гори, і ліса, посадки, поля, і вгору, і вниз, підіймаєшся, спускаєшся, і плюс, як вам сказати, кліматичний пояс, погодні умови, вони дуже, ну, не такі, як ми звикли, несприятливі – вони тебе загартовують, також ти ж йдеш в повному бойовому спорядженні», – пригадує відрядження до Великобританії Андрій.
Європейським інструкторам, каже Бур, теж було чому повчитися в українських бійців. Тепер – всі навички – буде використовувати для захисту рідної Харківщини. Бо мріє чимшвидше повернутися до мирного життя. Видобувати газ і виховувати дітей.
За матеріалами телеканалу «Інтер»
