Від чого залежить успішність евакуації поранених з поля бою розповів Олександр Возовік – лікар (терапевт) медпункту батальйону спеціального призначення «Донбас» 18 Слов’янської бригади Національної Гвардії України.

На долю Олександра, як він сам каже, випало дві війни – війна в Абхазії, де він жив у юності та окупація Слов’янська у 2014 році – куди переїхав після Абхазії. Після деокупації Слов’янська Олександр працював місцевим лікарем, але з початком повномасштабного вторгнення росії у 2022 році Олександр добровільно пішов у військо, солдатом у Рубіжанський батальйон. Перші бої і перші врятовані життя Олександром були саме в Рубіжному, під час боїв за місто.

«Після виходу наших сил з Рубіжного я підписав контракт на посаду лікаря медичного пункту батальйону «Донбас». І ось несу службу тут вже понад два роки», – каже військовослужбовець.

Сьогодні Олександр завжди зі своїм особовим складом, чи то відновлення, доукомплектування підрозділу, чи то реабілітація після бойових дій.  Але коли є бойове завдання, то основна наша задача медичної групи – евакуація.

«Під час евакуації є моменти, коли ти знаєш, що в тебе є «300-й» (поранений військовослужбовець). Але наразі його причин не можуть евакуювати через великий обстріл чи щільну роботу fpv–дронів. Через складності бойової ситуації. І ти постійно чуєш, що його стан погіршується, що життєві показники падають, але нічого не можеш вдіяти, це найбільша біль будь якого лікаря», – пояснює Олександр.

Він переконаний, що евакуаційні групи навчаються, роблять висновки з попередніх виїздів. Це дозволяє вигравати час та рятувати життя бійців.

Історія гвардійця далі у сюжеті: