У проєкті «Код курсанта 2.0» ми продовжуємо розповідати історії тих, хто вступив до Академії вже з бойовим досвідом і свідомо обрав шлях офіцера.
Наш сьогоднішній герой – курсант навчально-наукового інституту логістики з позивним «Пікачу». Його військовий шлях розпочався з рішення долучитися до лав Національної гвардії України. Згодом були Покровський напрямок, 126 днів на бойових позиціях, поранення, тривала відсутність зв’язку з родиною. Сьогодні цей досвід формує його бачення майбутньої офіцерської служби, у центрі якої – люди.
Досвід: піхота.
Сильна сторона: витримка і здатність зберігати людяність у найскладніших обставинах.
Навичка: діяти в умовах небезпеки, адаптуватися до складних обставин.
Принцип: якщо можеш допомогти побратиму – обов’язково допоможи.
Мета: стати офіцером.
Що ви залишили на війні?
На війні я залишив час, який міг би провести зі своєю родиною, не бачив, як росте мій син, не міг бути поруч із дружиною», – розповідає Пікачу.
За цими словами стоїть тривале перебування на бойових позиціях, відсутність звичного спілкування з близькими та невідомість щодо того, коли вдасться повернутися додому.
Свідомий вибір долучитися до війська
Пікачу родом із міста Південноукраїнська Миколаївської області. У 2024 році курсант без вагань ухвалив рішення долучитися до війська та вступити до лав Національної гвардії України. Свій позивний Пікачу отримав від командира ще на початку служби.
126 днів, які змінили життя
Бойовий досвід гвардієць здобув у складі піхотного підрозділу на Покровському напрямку.
Ми мали бути на позиціях два-три тижні, але зрештою залишилися там на понад чотири місяці. Загалом я провів на позиціях 126 днів. За весь цей час лише двічі вдалося зв’язатися з родиною та передати звістку, що я живий і зі мною все гаразд. Дуже хотілося почути рідних, знати, як вони, і дати їм зрозуміти, що я тримаюся», – згадує курсант.
Обставини постійно змінювалися. Позиції перебували фактично в оточенні, а противник знаходився зовсім поруч. Через постійні атаки, обмежені можливості для переміщення та складність ротації військовослужбовцям доводилося цілодобово стежити за обстановкою й бути готовими до небезпеки. Чергування змінювалися короткими періодами відпочинку, тож на сон залишалося приблизно дві години на добу.
Після тривалого перебування на позиціях на Пікачу та його побратимів чекав складний вихід. Через небезпеку на маршруті та постійну загрозу ворожих атак дорога тривала п’ять діб. За цей час військовослужбовці пройшли десятки кілометрів. Під час руху їм доводилося долати відкриті ділянки місцевості, які перебували під постійним спостереженням ворожих безпілотників. Дрони один за одним пролітали над маршрутом, тому кожен рух вимагав особливої обережності. На окремих ділянках група також потрапляла під мінометний обстріл. Попри небезпеку, Пікачу разом із побратимами продовжував рух, щоб дістатися до своїх.
Під час служби гвардієць пережив численні обстріли, отримав контузії та поранення.
Обіцянка, яка допомагала триматися
На запитання, що допомагало йому триматися та знаходити сили рухатися далі попри всі випробування, Пікачу відповідає просто: думки про родину.
Я пообіцяв дружині й дитині, а також сказав командиру, що побачу, як моя дитина піде в перший клас. У мене була одна думка: я маю обов’язково вижити і побачити сім’ю», – ділиться військовослужбовець.
Саме ця обіцянка стала для нього внутрішньою опорою. Навіть коли зв’язку з рідними майже не було, думки про них допомагали зберігати віру в повернення.
Побратимство, яке перевіряється в найскладніші моменти
За час перебування на позиціях особливого значення для Пікачу набуло побратимство. Він пригадує, як під час розподілу на ротацію погодився залишитися ще на певний час, щоб дати можливість вийти іншим військовослужбовцям, зокрема пораненим побратимам. Згодом вони стали для майбутнього офіцера справжніми друзями.
Від бойового досвіду до майбутньої офіцерської служби
Після повернення з позицій Пікачу проходив лікування та реабілітацію. А згодом вирішив продовжити військовий шлях, вступивши до Національної академії Національної гвардії України. Спеціальність обрав після розмови з командиром – зупинився на логістиці.
На запитання, яким офіцером хоче стати, гвардієць відповідає без вагань:
Хочу стати офіцером, для якого найважливішою цінністю є особовий склад. Я прагну бути командиром, який дбає про підлеглих, розуміє їхні потреби та забезпечує необхідними ресурсами».
Найбільша мрія – мирне майбутнє для родини
Найбільше курсант мріє про мирне майбутнє для своєї родини. Саме заради цього він свого часу долучився до війська, а тепер прагне стати офіцером.
Мрію, щоб моя сім’я жила у вільній і незалежній країні, щоб дитина зростала без страху перед війною, мала можливість навчатися, розвиватися та будувати власне майбутнє», – зазначає Пікачу.
Формула стійкості на війні від Пікачу
Шлях Пікачу в Академії – це новий етап, на якому особистий досвід стає підґрунтям для професійного становлення. Попереду в нього – нові знання, виклики та можливості, які допоможуть реалізувати себе у військовій справі.
Відділ комунікації НА НГУ
