Інструктор із тактичної підготовки 28-го Чорнобильського полку Національної гвардії України з позивним «Таєць» переконаний: завдання наставника — не просто передати знання, а навчити військовослужбовців застосовувати їх у реальних умовах. За кожним заняттям стоїть відповідальність, адже набуті навички можуть стати вирішальними під час виконання бойових завдань.
Свій військовий шлях «Таєць» розпочав у 2016 році. До інструкторської діяльності прийшов завдяки власній ініціативі. Під час одного із занять із вогневої підготовки він вирішив додатково попрацювати з підлеглими. Його підхід помітив командир інструкторського підрозділу, який згодом запропонував спробувати себе в ролі наставника.
Перші заняття стали справжнім випробуванням. Необхідно було не лише впевнено володіти матеріалом, а й навчитися працювати з аудиторією, доступно пояснювати складні речі та знаходити підхід до кожного військовослужбовця.
Це доволі складна професія, тому що це постійна комунікація з людьми, це постійний саморозвиток. Якщо ти залишаєшся на одному рівні й думаєш, що твоїх знань достатньо, то, як показує практика, війна не стоїть на місці. Твої навички також повинні постійно вдосконалюватися», — розповідає інструктор.
За словами гвардійця, одна з головних складностей — різний рівень підготовки військовослужбовців. Хтось уже має бойовий досвід, а хтось лише опановує необхідні навички. Саме тому інструктор має бути не лише фахівцем своєї справи, а й педагогом, який уміє мотивувати, пояснювати та зацікавлювати.
Особливу увагу «Таєць» приділяє практичній складовій занять. Він переконаний, що механічне засвоєння інформації не забезпечує належного результату. Натомість практичні вправи, елементи змагання та нестандартні підходи допомагають військовослужбовцям краще опановувати матеріал.
Якщо ти приходиш викладати свій предмет, береш методичку й просто читаєш, то чи буде в людини інтерес? Ні. Тому мені більше подобається вносити в заняття щось цікаве, додавати практику, щоб зацікавити навіть тих, хто спочатку не має бажання навчатися», — пояснює «Таєць».
Найбільшою мотивацією для інструктора залишаються результати його вихованців. Особливо цінними є випадки, коли військовослужбовці застосовують отримані знання під час виконання бойових завдань.
«Таєць» пригадує історію гвардійця, який після повернення з бойового завдання розповів, що завдяки здобутим під час навчання навичкам зміг допомогти бійцям суміжного підрозділу. Інший військовослужбовець продемонстрував високий рівень засвоєння знань із тактичної медицини під час проходження базової загальновійськової підготовки.
Для інструктора такі історії — найкраще підтвердження того, що його робота має значення. Адже справжній результат вимірюється не кількістю проведених занять, а знаннями й навичками, які військовослужбовці зможуть використати в критичний момент.
Підготовка особового складу — це безперервний процес, у якому досвід, професіоналізм і готовність до змін формують боєздатність підрозділів Національної гвардії України. А за кожним підготовленим воїном стоїть щоденна праця тих, хто навчає, вдосконалюється сам і передає знання іншим.
Відділення комунікації Північного Київського ТУ НГУ
