До Дня інженерних військ України ми поспілкувалися з підполковником Олексієм Бистріченком – начальником інженерної служби секції планування, застосування (G-3) Східного Харківського територіального управління. Говорили про особливості роботи інженерних підрозділів на сучасному полі бою, зміни в їхніх завданнях від початку повномасштабного вторгнення та про те, чому завчасна підготовка оборони допомагає зберігати життя військовослужбовців.
Інженерне забезпечення – це творчість», – зазначає офіцер.
І справді, за кожним облаштованим укриттям, фортифікаційною спорудою чи інженерним загородженням стоять фахові знання, досвід і відповідальність. Це робота, результат якої не завжди помітний, але від якої значною мірою залежить стійкість оборони.
Від бойових завдань до інженерної служби
Олексій Бистріченко – випускник командно-штабного факультету Національної академії Національної гвардії України, нині – Навчально-наукового інституту забезпечення державної безпеки. Після випуску він розпочав службу у 5 Слобожанській бригаді «Скіф» Національної гвардії України на посаді командира взводу стрілецької роти.
У 2018 році Олексій обійняв цю посаду, а за кілька днів до початку повномасштабного вторгнення перейшов до відділення бойової та спеціальної підготовки бригади.
Після початку повномасштабного вторгнення він займався підготовкою особового складу до ведення бойових дій. Згодом командир бригади доручив йому очолити екіпаж бронетранспортера БТР-4 модифікації МВ-1. Так він долучився до виконання бойових завдань на Харківщині.
Спочатку офіцер обороняв міст через річку Сіверський Донець поблизу Змієва, а приблизно за місяць перемістився в район Балаклії, де перебували підрозділи 5 Слобожанської бригади «Скіф». Згодом його призначили заступником командира батальйону, який тримав оборону на цій ділянці.
Під час Харківської наступальної операції підрозділ просувався до Ізюма. Після виконання бойових завдань гвардійці закріпилися в місті та отримали нове завдання – взяти під охорону Ізюмський приладобудівний завод. На цьому об’єкті військовослужбовці залишалися до кінця січня 2023 року.
На початку лютого батальйон вирушив до Сріблянського лісництва на Луганщині. У перший день перебування там офіцер зазнав поранення та потрапив до лікарні. Саме в цей період надійшов наказ Командувача про призначення його начальником інженерної служби 5 Слобожанської бригади «Скіф».
Після лікування він продовжив військову службу на цій посаді. Надалі його професійна діяльність була пов’язана з організацією роботи інженерних підрозділів бригади, а згодом – із розвитком інженерного забезпечення у Східному Харківському територіальному управлінні.
«Попереду перших»: завдання інженерних підрозділів
На час, коли офіцер очолив інженерну службу бригади, її підрозділи виконували завдання на різних ділянках фронту, взаємодіючи з іншими складовими Сил оборони України. Одним із головних напрямів його роботи була організація діяльності саперів, які працювали в умовах безпосередньої близькості до противника.
За словами підполковника, на окремих ділянках відстань до противника становила лише 100-200 метрів. У нічний час сапери виконували завдання з улаштування мінно-вибухових загороджень перед переднім краєм оборони. Такі завдання вимагали від військовослужбовців високого рівня підготовки, витримки та дисципліни.
Водночас інженерні підрозділи облаштовували фортифікаційні споруди та позиції. Під час підготовки Харкова до оборони військовослужбовці зводили бліндажі, облаштовували укриття, стрілецькі позиції та опорні пункти. Згодом значну увагу почали приділяти й невибуховим інженерним загородженням – дротяним перешкодам, малопомітним загородженням і протитанковим ровам.
В інженерних військах гасло – “попереду перших”. Зазвичай так говорять про штурмові підрозділи, але робота інженерів також пов’язана з виконанням завдань на небезпечних ділянках. В обороні вони облаштовують загородження перед переднім краєм позицій, щоб ускладнити просування противника», – пояснює офіцер.
Результати інженерного забезпечення не завжди можна оцінити за кількістю знищеної техніки чи уражених цілей. Часто головне завдання полягає в тому, щоб створити умови для стійкої оборони, ускладнити дії противника та зменшити ризики для особового складу.
Прикладом такої роботи став епізод під час оборони Сріблянського лісництва у 2023 році. За словами підполковника, на протитанкових мінах, установлених його підлеглими, підірвалися два російські танки Т-90 і бойова машина підтримки танків «Термінатор». Після цього підрозділи, які обороняли відповідні позиції, знищили цю техніку.
Цей випадок показує, наскільки важливу роль інженерні загородження відіграють у стримуванні противника та забезпеченні стійкості оборони.
Як змінилася робота інженерів із появою дронів
Широке застосування безпілотних літальних апаратів змінило умови роботи всіх підрозділів, які діють на землі. Інженерні підрозділи також змушені адаптуватися до нових загроз і змінювати підходи до виконання завдань.
Олексій Бистріченко розповідає, що на початку повномасштабного вторгнення значна частина мінування здійснювалася вручну. Також застосовували механізоване та дистанційне мінування, яке виконувалося із застосуванням відповідних засобів. Водночас інженерні підрозділи Національної гвардії України, за його словами, не мали спеціальних мінних загороджувачів, тому сапери виконували мінування вручну.
З розвитком безпілотних систем змінилися не лише можливості виявлення цілей, а й умови роботи військовослужбовців на місцевості. Тепер значна частина роботи інженерних підрозділів зосереджена на завчасній підготовці районів оборони, облаштуванні позицій та створенні інженерних загороджень.
Ще один напрям – взаємодія з підрозділами безпілотних систем. Інженерні фахівці беруть участь у підготовці боєприпасів, які використовують під час виконання завдань із застосуванням дронів.
Основна частина роботи інженерів зараз – це підготовка до ведення оборони. Не потрібно чекати, поки противник розпочне новий наступ. Військові частини вже готуються до оборонних дій, завчасно обладнуючи місцевість», – зазначає підполковник.
Водночас інженерні підрозділи противника також працюють над створенням загороджень і пошуком способів подолання перешкод. Як пояснює офіцер, обладнати загородження та подолати його в умовах бойових дій – різні за складністю завдання. Особливо складно це робити під вогневим впливом противника. Саме тому завчасна підготовка оборони має важливе значення.
Розмінування – небезпека, яка залишається після бою
Ще один важливий напрям інженерної діяльності – виявлення та знешкодження вибухонебезпечних предметів. Для Харківщини та Сумщини це особливо актуально через тривалі бойові дії та забруднення місцевості мінами й іншими вибухонебезпечними залишками війни.
За словами офіцера, російські війська залишають вибухонебезпечні предмети на різних ділянках місцевості, зокрема в лісосмугах, на полях і в об’єктах цивільної інфраструктури. Через це небезпека зберігається навіть після завершення активних бойових дій, а очищення територій потребує значних зусиль і часу.
Підполковник розмежовує завдання інженерних підрозділів військових частин і гуманітарне розмінування. Інженерні підрозділи виконують завдання відповідно до потреб військ. Зокрема, під час підготовки місцевості до облаштування невибухових загороджень доводиться враховувати наявність вибухонебезпечних предметів і гарантувати безпеку особового складу.
Робота з такими предметами вимагає спеціальної підготовки, відповідного допуску та суворого дотримання заходів безпеки.
Інженерне забезпечення – це творчість. Але ця творчість має бути поєднана з високою кваліфікацією та дисципліною. Будь-які відхилення від технічних характеристик вибухонебезпечних предметів можуть спричинити непередбачувані наслідки під час їх виявлення та знешкодження. Тому сапер повинен бути дуже обережним і відповідальним», – наголошує офіцер.
Розвиток інженерних підрозділів і завдання на майбутнє
На посаді начальника інженерної служби секції планування, застосування (G-3) Східного Харківського територіального управління підполковник Олексій Бистріченко продовжує працювати над розвитком інженерних спроможностей військових частин.
Серед пріоритетних завдань – розширення інженерних підрозділів, їхнє укомплектування особовим складом і забезпечення необхідною технікою та обладнанням. За словами офіцера, важливо, щоб інженерні підрозділи були сформовані не лише на рівні бригад, а й у полках та батальйонах. Це дало б змогу ефективніше організовувати інженерне забезпечення та своєчасно виконувати визначені завдання.
Інженерні підрозділи мають бути готовими до облаштування позицій, створення загороджень і виконання інших завдань відповідно до обстановки. Для цього потрібні підготовлений особовий склад, належне матеріально-технічне забезпечення та організація роботи на всіх рівнях військового управління.
Наприкінці розмови офіцер звернувся до військовослужбовців інженерних підрозділів із побажанням, яке ґрунтується на його власному досвіді.
Не лінуйтеся, будьте обачними й бережіть себе. Пам’ятайте: піт береже кров. І найголовніше – якнайшвидшої нам усім перемоги», – наголосив підполковник.
Робота інженерних підрозділів часто залишається поза увагою, проте її результати мають безпосереднє значення для організації оборони, виконання бойових завдань і збереження життя військовослужбовців.
З Днем інженерних військ України! Шана військовослужбовцям, які щодня виконують складні й небезпечні завдання, забезпечуючи інженерну підтримку підрозділів і стійкість оборони України.
Група комунікації Східного Харківського ТУ НГУ
