У 2022 році він мобілізувався до 4 стрілецького батальйону військової частини 3052, а далі свідомо пішов піхотинцем у саме пекло Урожайного.

Про те, що довелося пережити на «нулі», Євгеній говорить украй неохоче. Коли розмова торкається тих днів, він замикається в собі, а спогади про пережите повертаються до нього у вигляді важких флешбеків, залишивши в пам’яті долі молодих хлопців, чиї голоси навіки згасли у донецьких степах.

Згодом травма хребта змусила залишити піхоту й пересісти за кермо, приєднавшись до відділення забезпечення зведеного підрозділу безпілотних систем «КАСПЕР».

Маючи величезний життєвий та фронтовий досвід, Таксист порівнює: служба піхотинця і робота водія – це зовсім різні виклики, але сама суть воєнної траси завжди однакова. Вона вимірюється не кілометрами, а кількістю ворожих FPV-дронів над головою та постійною, майже відчутною на дотик небезпекою. І головне правило цього шляху – надзвичайна пильність та залізна самодисципліна.

Ключову роль у фронтових буднях Таксиста відіграють побратими. Про них він говорить коротко, але з великою повагою:

Це ті, хто без жодних вагань прикриє спину й прийде на допомогу. Бойове братерство – зовсім інший вимір довіри, випечений у вогні, який неможливо порівняти з чимось у цивільному житті».

Сьогодні його тримає глибока віра і той зв’язок із домом, який завжди поруч. Від самого початку великої війни Євгеній носить із собою особливу річ – маленьку ляльку-мотанку, подарунок онучки.

Цей крихітний оберіг став мовчазним свідком його найважчих випробувань, нічних виїздів під обстрілами, людського болю і нескореного духу. Він долає з ним усі дороги та змінює місця дислокацій, щомиті нагадуючи, заради чого варто вистояти.

Коли Євгенія запитали про мрії, які він здійснить після Перемоги, він на мить замислився… і зізнався, що за роки війни просто забув, як це – жити мирним життям. Проте залишається найзаповітніша мрія, яку не здатна затьмарити війна: повернутися додому й нарешті міцно обійняти трьох онуків – двох хлопчиків і дівчинку – й відчути такий рідний запах.

До всіх, хто чекає на нього та його побратимів в тилу, Євгеній звертається з простим, але міцним, як криця, посилом:

Чекайте. Чекайте з Перемогою!»

Служба інформації та комунікації 17 Полтавської бригади «Рейд» НГУ