До початку військової служби він працював портовим і судновим інспектором у міжнародних сервісних компаніях, будував кар’єру, виховував доньку, планував майбутнє. Та з початком повномасштабної війни зрозумів: його місце – серед тих, хто захищає Україну і він добровільно долучився до Сил оборони. Так розпочався новий етап його життя.
Від перших днів повномасштабного вторгнення він знав, що хоче стати воїном. Це було не спонтанне рішення, а свідомий вибір – бути корисним своїй країні. Рідні переживали, адже розуміли всі ризики військової служби. Проте, знаючи його характер, зрештою підтримали. Адже за кожним військовослужбовцем стоять люди, які чекають удома. І саме заради них, своїх дітей, родини та майбутнього України вони продовжують свій шлях.
Перші дні служби Космос згадує як дивне поєднання страху й захоплення. Він розумів усю серйозність ситуації, але водночас відчував, що перебуває саме там, де має бути. Поруч були друзі, яких він знав задовго до війни. Саме вони запропонували йому долучитися до ударної групи. Так сформувалася невелика команда, яка разом пройшла перші два роки війни.
Коли згадую той перший день, то пам’ятаю не стільки самі події, скільки побратимів, з якими довелося їх пережити. Саме вони стали невіддільною частиною цієї історії», – пригадує Космос.
Перші два роки служби Космос виконував переважно ударні бойові завдання. Згодом він долучився до лав 19 Миколаївського полку НГУ, став офіцером і очолив взвод зенітних безпілотних авіаційних комплексів літакового типу.
Сьогодні його завдання – захищати українське небо від ворожих повітряних цілей. Ця сфера постійно розвивається: технології змінюються, вимоги зростають, а знання потребують постійного оновлення.
Космос удосконалює власні навички та навчає підлеглих, адже успішне виконання завдань залежить від підготовки, злагодженості й відповідальності кожного. Стати командиром – означає взяти на себе відповідальність за виконання завдань і людей, які стоять поруч. Для нього справжній авторитет не визначається кількістю зірок на погонах чи посадою. Він народжується з учинків, особистого прикладу та довіри.
Космос переконаний: недостатньо просто віддавати накази. Потрібно вміти чути підлеглих, розуміти їхні проблеми, підтримувати та бути готовим відповідати за власні рішення.
Війна змінює відчуття звичайних речей. Те, що колись здавалося буденністю, набуває зовсім іншої цінності. Для Космоса це можливість нормально поїсти після важкого завдання, поспати кілька годин і побути в тиші.
Та найбільше він цінує можливість бути поруч із родиною, чути голоси близьких і знати, що вони в безпеці. Служба навчила його не відкладати життя на потім. Адже іноді найбільше щастя – це простий день, у якому всі твої рідні живі й поруч.
Після Перемоги Космос мріє про речі, які насправді є найважливішими: бути поруч із родиною, бачити, як ростуть його діти, та жити в країні, де більше не потрібно боротися за кожен мирний день. Проте залишати військову службу він не планує. Хоче й надалі працювати задля сильної, захищеної України, яка зможе відстояти власне майбутнє.
Його історія – про свідомий вибір, відповідальність і людей, заради яких варто продовжувати шлях.
Адже Україна – це наші діти, наші домівки та майбутнє, яке ми маємо захистити.
Група комунікації Південного Одеського ТУ НГУ
