Військовослужбовці 10 бригади Північного оперативно-територіального об’єднання провели ризиковану евакуацію з прикордоння Сумщини. Під постійними ворожими обстрілами гвардійці вивезли місцеве подружжя та їхнього домашнього улюбленця із села Есманської громади, де через атаки безпілотників вже майже не залишилося жителів.
Для родини рішення виїхати було непростим. Василь після перенесеного інсульту понад сім років паралізований і не може самостійно пересуватися. Валентина постійно доглядає за чоловіком, тому самостійно евакуювати його з небезпечної території вона не могла.
З кожним днем перебування в селі ставало дедалі небезпечнішим. У будинках зникли світло та вода, поруч лунали вибухи, а ворожі безпілотники дедалі частіше з’являлися над населеним пунктом. Тоді родина звернулася по допомогу до військовослужбовців 10 бригади Північного оперативно-територіального об’єднання.
Вийшов військовослужбовець на зв’язок і повідомив, що є така сім’я, яка просить про евакуацію. Вони там вже були довгий час, бо взагалі село евакуювали. Там життя практично немає, його розбирають буквально, кожен день десятки FPV, Молній та інших дронів», – розповідає гвардієць Дмитро Журавель.
Евакуація людей із населеного пункту, який перебуває під постійною загрозою обстрілів, складне завдання, що потребує ретельної підготовки. Гвардійці не могли просто приїхати до будинку та забрати родину. Необхідно було заздалегідь продумати кожен етап операції: визначити маршрут, врахувати ситуацію в районі, організувати безпечний підхід до будинку та передбачити, як транспортувати чоловіка, який не може пересуватися самостійно.
План евакуації військові підготували заздалегідь. Усі дії групи були чітко скоординовані – від моменту висування до завантаження людей і виходу з небезпечної території. На світанку гвардійці вирушили за родиною. Операція відбувалася в умовах постійної загрози. Будь-яке зволікання могло створити додаткову небезпеку як для евакуйованих, так і для самих військовослужбовців. Діставшись будинку, гвардійці винесли Василя на ношах. Валентину евакуювали разом із чоловіком. Водночас військові подбали й про те, щоб родина не залишила найдорожче – домашнього улюбленця Черниша також забрали.
Вони кажуть: “Так, ми прийшли вас рятувати. Усе, без розмов”. Там були лічені секунди, частки секунди. Батька швиденько загорнули, він же не ходить. Вони вшістьох винесли. Потім схопилися й питають: “Що для вас важливо?” Я кажу: “Кіт”». – розповідає Валентина.
За словами Дмитра Журавля, під час евакуації військові не могли використати дрони для розвідки, адже це одразу видало б їхнє розташування. Обстріл почався вже на трасі, коли родина вибиралася з небезпечної зони:
Тільки вискочили на трасу, тільки встигли вискочити, як розпочався такий обстріл. Не знаю, нам, напевно, просто пощастило. Всі хлопці молодці, вони нам допомагали», — згадує Валентина.
Позаду залишився будинок, у якому родина прожила багато років. Попереду – нове місце та необхідність починати життя заново. Але найголовніше – Валентина та Василь залишилися живими й разом.
Для гвардійців це була операція, де помилка могла коштувати життя. Потрібно було забрати родину й вийти з небезпечної зони раніше, ніж противник встигне їх помітити. Для родини Кандибіних – нарешті виїхати із села, де залишатися ставало дедалі небезпечніше.
Гвардійці захищають Україну не лише на передовій. Вони допомагають людям вижити там, де щодня існує реальна загроза життю.
Група комунікації Північного Київського ТУ НГУ
