У 2023 році він приєднався до лав Національної гвардії України. Важливу роль у цьому рішенні відіграв приклад дядька-військового, яким він захоплювався ще з 2014 року.

Нетішинський гвардієць виконував бойові завдання на Донеччині, на Покровському напрямку. Разом із побратимами працював на спостережних пунктах, відстежував переміщення противника та передавав інформацію іншим підрозділам.

Передова стала для нього випробуванням на витримку. 73 дні під артилерійськими обстрілами, авіаційними ударами та постійною загрозою FPV-дронів.

Напевно, найскладніше – це FPV-дрони. Якщо тебе вже засікли, просто так вони не відчепляться. Починають накривати постійно. Треба було ховатися, змінювати місця. Але найбільше тримала підтримка рідних. Знати, що тебе хтось чекає вдома, це має величезне значення», – розповідає військовослужбовець.

Одного дня окупантам вдалося наблизитися до позицій нацгвардійців. Вони підпалили будівлю, змусивши оборонців відійти на іншу позицію. Тоді один із росіян намагався взяти в полон Охоту. Але піхотинці швидко зорієнтувалися та нейтралізували ворога. Потім були поранення, евакуація та шлях реабілітації.

Після пережитого Охота по-іншому дивиться на життя. Каже, що війна навчила його більше цінувати те, що маєш поруч, і постійно вдосконалюватися, аби бути готовим до найскладніших ситуацій. Попри поранення та пережите на передовій, він продовжує службу. Після повернення з ротації він зробив пропозицію своїй дівчині, і тепер вони планують весілля.

Я ще не зовсім відчуваю, що зробив щось таке грандіозне. Просто виконав свою роботу. Зробив те, що від мене залежало щоб мої рідні могли бути в безпеці. Це найголовніше для мене», – зазначає військовослужбовець.

Саме в цій простій фразі – його ставлення до служби: не гучні слова, а щоденна робота, відповідальність за побратимів і тих, хто чекає вдома.