Ще кілька років тому він патрулював вулиці Харкова та забезпечував громадський порядок. Після початку повномасштабного вторгнення звичні маршрути змінилися бойовими завданнями. Згодом були бої на Донеччині, поранення, російський полон, втеча з території, яку контролював противник, і тривале лікування. Сьогодні стрілець 5 Слобожанської бригади «Скіф» Національної гвардії України з позивним Курилич продовжує службу.
До лав Національної гвардії України Курилич долучився у 2021 році. Разом із побратимами він патрулював Харків, забезпечував громадський порядок і безпеку жителів міста.
24 лютого 2022 року росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну. Звичні маршрути патрулювання змінилися бойовими завданнями.
Нас підняли по тривозі. Ми їздили Харковом у пошуках диверсійно-розвідувальних груп. Періодично знаходили людей, які ходили, фотографували об’єкти. Ми цих людей передавали у відповідні органи», – згадує військовослужбовець.
Згодом гвардієць ніс службу на блокпостах. У перші місяці повномасштабної війни військовослужбовці перевіряли транспорт і людей та виконували завдання із забезпечення безпеки в місті.
У 2023 році Курилич підписав контракт і вирішив продовжити військовий шлях в іншому підрозділі. Він перевівся до батальйону оперативного призначення, де потрапив до роти вогневої підтримки. Так для нього розпочався новий етап служби – безпосередньо в районі бойових дій.
Підрозділ вирушив на Донеччину, в район Кліщіївки. Там із лютого до травня гвардійці виконували бойові завдання та тримали позиції в умовах постійних атак противника.
Іноді відстань між українськими військовими та противником скорочувалася до кількох метрів.
Найближчий контакт був у кількох метрах від противника. Перший бій, перший постріл по ворогу і перше підтверджене ураження я пам’ятаю особливо добре», – говорить військовослужбовець.
Курилич згадує, що бої за Кліщіївку були важкими. Противник постійно намагався штурмувати українські позиції, застосовував артилерію, міномети та безпілотники. Один зі штурмів тривав близько восьми годин.
Просто без припинення вогню. Там були одні цеглини від будинків, ховатися було ніде. Позиції, будинки й укриття поступово перетворювалися на руїни», – згадує Курилич.
Українські військові знищували вогневі позиції противника, однак російські штурмові групи продовжували намагатися просунутися вперед, використовуючи забудову, кущі та складний рельєф місцевості.
Ми пішли на сусідню вулицю за боєкомплектом, а за нами літав “Мавік” зі скидами. Ми від нього втекли, після цього по нас почав працювати міномет», – розповідає гвардієць.
Під час одного з боїв позицію українських військових противник практично зруйнував. Гвардійцям довелося відійти. Через кілька днів виникла необхідність повернутися, однак на місці вже були російські військові.
Потрапивши під вогонь, гвардійці зайшли до першого підвалу, який вдалося знайти, та спробували зайняти оборону. Російські військові почали штурмувати укриття, закидали підвал гранатами та відкрили вогонь. Курилич потрапив у полон.
Після захоплення українських військовослужбовців росіяни забрали в них бронежилети та каски. Курилич дістав кульове поранення руки. Наступні три доби він перебував у полоні під постійним психологічним тиском.
У підвалі вони морально вбивали нас. Сказали, що є два варіанти – або йти проти своїх, або їхати в Ростов і в Україну більше не повертатися», – розповідає військовослужбовець.
Одного разу російський військовий направив автомат йому в голову.
Коли в мене цілилися автоматом у голову – я просто мовчав», – згадує він.
Можливість утекти з’явилася несподівано. Одного з побратимів російські військові забрали першим. Курилич зрозумів, що іншого шансу може не бути, і скористався моментом.
Тим часом його колишній командир роти наказав розшукати зниклих військовослужбовців. Для пошуку залучили FPV-дрони. Сам Курилич намагався вибратися з вулиці, яку контролював противник.
Вулиця була повністю під російськими окупантами. Поки залетів FPV, у підвалі був пил. Я лежав біля входу – і мені вдалося вибігти», – розповідає він.
Вийти з підвалу було лише першим кроком. Попереду залишався шлях територією, де перебували російські військові та працювали ворожі дрони. Поранений гвардієць ховався, шукав укриття та поступово рухався в напрямку українських позицій.
Було дуже тяжко рятувати життя. В ямі я лежав більше години, мене постійно переслідували дрони», – згадує Курилич.
Попри поранення та виснаження він продовжив рух. Зрештою гвардійцю вдалося дістатися українських позицій.
Мене врятували хлопці 93-ї бригади ЗСУ. Вони вже передали мене евакуаційній групі», – говорить Курилич.
Після евакуації його доправили до госпіталю. Попереду були операції, лікування та тривале відновлення.
У госпіталі пролежав місяці чотири. Були кульові поранення і поранення від дрона. Були пошкоджені внутрішні органи», – розповідає військовослужбовець.
Після відновлення Курилич продовжив службу. Наступним його завданням стала охорона об’єкта критичної інфраструктури в Харкові.
Пам’ятаю одну ніч особливо добре. Було сім “Шахедів” і три ракети. Вони летіли один за одним», – згадує гвардієць.
Сьогодні Курилич продовжує службу в Національній гвардії України. Його старший брат також захищає Україну – тримає оборону на Сумщині.
Група комунікації Східного Харківського ТУ НГУ
