Сучасна війна – це змагання технологій, у якому перевагу має той, хто швидше впроваджує нові рішення. Безпілотні системи та наземні роботизовані комплекси стали невіддільною частиною бою: вони знищують цілі, виконують логістичні й евакуаційні завдання та зменшують ризик для військових. Саме так працюють спецпризначенці Центру спеціального призначення «Омега» НГУ. Підрозділ входить до трійки найрезультативніших у Силах оборони України за застосуванням ударних дронів мідлстрайк, успішно уражаючи командні пункти, логістику, техніку та особовий склад противника.
Полювання на логістику
Перш ніж дрон здіймається в небо, оператори ретельно аналізують обстановку. За словами спецпризначенця 1 окремого загону ЦСП «Омега» на псевдо Тренер, кожна операція починається із розвідки. На основі отриманих даних екіпаж визначає район роботи, аналізує маршрути пересування противника, виділяє найбільш важливі транспортні артерії та лише після цього переходить до активної фази.
Головною ціллю найчастіше стає саме логістика. У сучасній війні знищення одного автомобіля з боєприпасами або пальним нерідко приносить більший ефект, ніж ураження окремої бойової машини. Перерване постачання змушує ворога витрачати час, змінювати маршрути, перекидати резерви та уповільнювати наступальні дії. Саме тому екіпажі працюють не стільки по окремих цілях, скільки по всій системі забезпечення противника загалом.
Постійний тиск у тилових районах примушує російські війська відсувати логістичні вузли якомога далі від переднього краю лінії бойового зіткнення», – пояснює спецпризначенець 1 окремого загону ЦСП «Омега» на псевдо Маліна.
Відповідно, у ворога збільшується і плече постачання, і ускладнюється доставка боєприпасів та пального, а будь-яка затримка безпосередньо позначається на діях військ на передовій. Втім, таке протистояння ніколи не буває одностороннім. Противник уважно аналізує кожен удар, швидко змінює маршрути, переносить склади, посилює райони роботи мобільними вогневими групами, нарощує кількість засобів радіоелектронної боротьби та підрозділів перехоплення.
Іноді на адаптацію росіянам вистачає лише одного дня. Тому екіпажі «Омеги» постійно змінюють власну тактику.
Для ворога ми є пріоритетною ціллю, тому постійно дбаємо про власну безпеку та не можемо діяти за одним шаблоном», – говорить Тренер.
Там, де вирішують досвід і довіра
Попри те, що застосування middle strike координується із загальним задумом операції, екіпажі мають значну свободу дій. Командування довіряє операторам самостійно визначати пріоритетні цілі, адже саме вони щодня бачать зміни на конкретній ділянці фронту. Втім, така довіра потребує постійного підтвердження результатами.
Не менш важливою особливістю підрозділу є універсальність кожного військовослужбовця. В екіпажі немає вузьких спеціалістів, які здатні виконувати лише одну функцію. Кожен може працювати оператором, техніком чи штурманом, щоб у разі необхідності швидко замінити товариша. Це не просто вимога часу, а свідомо сформована філософія колективу. Такий підхід дозволяє виконувати більше бойових завдань, швидше реагувати на зміни обстановки й не втрачати боєздатності навіть у складних ситуаціях.
Підготовка універсального оператора потребує різного часу. Усе залежить від попереднього досвіду, здібностей та, головне, від бажання людини постійно вдосконалюватися. Адже технології змінюються надто швидко, щоб дозволити собі зупинитися в навчанні.
Сьогодні російська армія активно протидіє ударним безпілотникам. Працюють мобільні вогневі групи, засоби РЕБ, спеціальні підрозділи перехоплення. Попри це, екіпажі «Омеги» демонструють результативність понад 60%. Для сучасної війни це надзвичайно високий показник. Самі оператори пояснюють його не одним секретним рішенням, а цілою сукупністю чинників. Серед них – постійний аналіз попередніх місій, готовність експериментувати, навчання на власних помилках, безперервний пошук нових маршрутів і, головне – відсутність шаблонів.
Не потрібно боятися помилятися. Саме так ми приходимо до нових рішень», – говорить один із операторів дронів мідлстрайк.
Не менш складним залишається підтвердження результатів удару. Іноді його фіксує розвідувальний безпілотник суміжного підрозділу. Іноді підтвердженням стають фото або відео, які публікує сам противник. А ще дуже часто використовується одразу кілька незалежних джерел інформації. Адже кожен успішний удар – це не випадковість, а результат роботи великої кількості людей.
Кілька хвилин, які врятували піхоту
Однією з показових стала операція пілотів БпЛА «Омеги», яка розпочалася зовсім не за планом. Під час чергового польоту екіпаж отримав повідомлення від суміжного підрозділу – розвідники виявили російську гармату, яка саме в цей момент вела вогонь по українських позиціях.
Час ішов буквально на хвилини. Інформація миттєво надійшла через систему «Дельта». Екіпаж швидко визначив ціль як пріоритетну, скоригував завдання та вже за кілька хвилин завдав удару. За результатом спостерігав розвідувальний безпілотник суміжників, який підтвердив точне ураження.
Для операторів це була лише одна із багатьох місій. Проте саме такі епізоди найкраще демонструють, наскільки важливою стала налагодженість взаємодії між різними підрозділами. Тож як свідчить практика, сьогодні одним із ключових чинників успішності та реалізації місій є швидке отримання та обробка інформації.
Коли небезпеку бере на себе машина
Якщо безпілотники літакового типу полюють на логістику противника в його тилу, то наземні роботизовані комплекси працюють там, де для людини ризик стає майже неприпустимим. Сьогодні вони доставляють боєприпаси й провізію, евакуюють поранених і загиблих, перевозять вибухові заряди, а невдовзі мають виконувати й широкий спектр вогневих завдань. Тобто дедалі частіше беруть на себе найнебезпечнішу роботу, зберігаючи життя військових.
У підрозділі спеціального призначення «Крила Омеги» цей напрямок започатковано лише рік тому. За цей час оператори здійснили близько двохсот місій, перевезли тисячі тонн вантажів і врятували не одне життя.
І це лише початок масштабної трансформації сучасної війни», – переконана командир групи наземних роботизованих комплексів із позивним Оксі.
Кожна місія «Крил» починається не із запуску робота, а з ретельного планування. Оператори аналізують завдання, вивчають розвіддані, підбирають тип наземного комплексу, прокладають кілька основних маршрутів і одразу готують запасні. На карті враховується буквально все: заміновані ділянки, інженерні загородження, вирви від авіабомб, повалені дерева, особливості рельєфу та активність противника.
Перед виходом маршрути перевіряють за допомогою аеророзвідки, а інформацію звіряють із даними суміжних підрозділів і цифровими картами. Втім, як говорить Оксі, майже ніколи все не відбувається так, як було заплановано. Наземний робот може несподівано втратити зв’язок, застрягнути в багнюці, дістати пошкодження ходової частини або потрапити під атаку ворожих FPV-дронів. Саме тому оператори завжди мають декілька резервних сценаріїв.
Коли комплекс виходить із ладу у «сірій зоні», його намагаються евакуювати іншим НРК або за допомогою суміжних підрозділів. Якщо ж ідеться про ударний робот із вибуховим зарядом, котрий може становити небезпеку для своїх же підрозділів, його дистанційно знищують.
Попри поширену думку, найбільшу небезпеку для наземних роботів сьогодні становить не артилерія, і навіть не складний рельєф. Найсерйознішою загрозою стали російські FPV-дрони на оптоволоконному зв’язку. Саме тому екіпажі ретельно аналізують ситуацію в повітрі й часто обирають для виконання місії моменти зміни ворожих операторів або періоди найменшої активності безпілотників.
Тип самого робота також визначається завданням. Для логістики, евакуації, ударних або камікадзе-місій застосовують різні комплекси. У складних погодних умовах перевагу віддають гусеничним платформам, тоді як на сухому ґрунті ефективнішими стають колісні машини.
Окремо підбирається й система зв’язку. У відкритій місцевості працює цифровий канал, тоді як у лісосмугах оператори залишають можливість переходу на аналоговий зв’язок, якщо рослинність погіршує якість передачі сигналу.
Станом на липень 2026 року військовослужбовці загонів спецпризначення «Омега» здійснили 346 ударів мідлстрайк дронами літакового типу. За кількістю уражень «Омега» – третя з усіх підрозділів Сил оборони України
П’ять годин боротьби за одне життя
Найяскравіше можливості наземних роботів проявляються під час евакуації поранених. Одну з таких операцій у підрозділі добре пам’ятають.
12 лютого 2026 року військовий із суміжного підрозділу отримав осколкові поранення кінцівок. Через масивну кровотечу він не міг чекати, але звичайний транспорт дістатися до нього також не мав змоги – місцевість повністю контролювали російські FPV-дрони.
Єдиним шансом залишався наземний робот. Для місії обрали найдосвідченішого оператора, який мав понад тридцять бойових виїздів і неодноразово доводив здатність діяти спокійно в нестандартних ситуаціях. Маршрут перевірили з повітря, визначили найнебезпечніші ділянки дороги, а самого робота спеціально переобладнали. І все це в максимально стислий термін!
Всередині облаштували м’яке місце для пораненого, щоб мінімізувати додаткові травми під час багатогодинної поїздки. Додали термоковдру, воду, медичні засоби, а також встановили звичайний домофон, підключений до системи керування. Саме через нього екіпаж підтримував постійний зв’язок із пораненим. Йому пояснювали кожен наступний крок, заспокоювали, контролювали стан воїна і водночас переконувалися, що він не втрачає свідомості.
Колісний робот типу «Гулівер» подолав майже двадцять кілометрів до місця евакуації, забрав військового й повернувся назад тією ж дорогою. Загальна дистанція перевищила сорок кілометрів, а місія тривала майже п’ять годин. Кілька разів оператор був змушений зупиняти платформу й ховати її за кущами або залишками будівель, очікуючи, доки пролетять російські FPV-дрони. Та у підсумку евакуація завершилася успішно – воїна передали медикам.
Людина керує, технології допомагають
Командир групи наземних роботизованих комплексів із позивним Оксі: «Наземні роботизовані комплекси не замінять людину, але здатні виконувати найнебезпечніші завдання, зберігаючи найцінніше – життя військових»
Попри активне застосування сучасних цифрових технологій, повністю автономними наземні роботи ще не стали. Усі рішення ухвалює оператор.
Надмірне ускладнення конструкції робить машину дорожчою, тоді як у реальних бойових умовах наземний робот часто залишається витратним засобом. Тому головне завдання конструкторів – знайти баланс між технологічністю, простотою та можливістю швидко масштабувати виробництво», – ділиться Оксі.
У «Крилах Омеги» діє власна майстерня, де не лише ремонтують пошкоджені комплекси, а й модернізують їх під конкретні бойові завдання. Тут створюють евакуаційні платформи, системи скидання боєприпасів, захоплювачі, гаки для буксирування інших роботів, встановлюють додаткові акумулятори, інтегрують цифровий зв’язок і перепрошивають програмне забезпечення.
Поширена думка, що оператором наземного дрона може бути будь-який досвідчений геймер, дуже далека від реальності. Безумовно, дрібна моторика, уважність і вміння працювати з джойстиком мають значення. Проте головними якостями залишаються відповідальність, витримка та психологічна стійкість. Оператор може годинами вести робота складною місцевістю, розуміючи, що будь-який необережний рух або технічна помилка можуть коштувати життя людям, які чекають на доставку боєприпасів чи евакуацію.
Це зовсім не гра», – наголошує Оксі.
НРК евакуює свого «колегу», що втратив хід під час виконання місії
Сьогодні підрозділ виконує логістичні місії, евакуацію поранених, загиблих та інших роботизованих комплексів, залучає ударні платформи й уже випробовує вогневі системи з кулеметним озброєнням. За рік ставлення піхоти до нової техніки кардинально змінилося. Якщо спочатку до наземних роботів ставилися скептично, то після важкої зими, коли до 80% забезпечення окремих позицій здійснювали саме НРК, вони стали незамінними. І нині оператори щодня виконують по дві-три місії.
Найголовніше ж, за словами Оксі, полягає не в технологіях. Наземні роботи не здатні повністю замінити людину на полі бою. Проте вони можуть забрати на себе найнебезпечнішу частину роботи й зберегти найдорожче – життя українських військових. Саме в цьому і полягає їхня справжня цінність.
За матеріалами видання «Гвардія»
