Артем Литовченко – санітарний інструктор 2 Галицької бригади Національної гвардії України. Сьогодні він відповідає за здоров’я військовослужбовців, проводить заняття та супроводжує поранених бійців під час лікування. Проте за його плечима – чимало бойових буднів, робота на найгарячіших напрямках фронту та постійна відповідальність за життя побратимів.
Ще до початку повномасштабного вторгнення Артем точно знав, чим хоче займатися. Отримавши медичну освіту, він проходив строкову службу в Національній гвардії України. І одразу почав готувати документи для укладання контракту, адже хотів і надалі працювати саме у військовій медицині.
Мене завжди цікавила медицина. Я розумів, що це та справа, у якій можу бути максимально корисним людям. Коли потрапив до Національної гвардії, зрозумів, що хочу залишитися саме тут. Для мене це були елітні війська, і я пишаюся тим, що став частиною великої гвардійської родини», – згадує Артем.
У 2022 році він уперше поїхав на фронт. Артем виконував бойові завдання на різних напрямках. На Донеччині, зокрема, він був стрільцем-санітаром, утримував позиції разом із побратимами.
Перед першим виходом на «нуль» у голові прокручував десятки різних сценаріїв. Не знав, що мене чекає, але намагався не показувати хвилювання. Коли поруч із військовими є медик, вони почуваються впевненіше, тому я розумів, що не маю права втрачати самовладання», – пригадує він.
Найважче було на Покровському напрямку, де окупанти інтенсивно застосовували FPV-дрони та авіаційні бомби. Однак, відзначає Артем, логістика підрозділів Національної гвардії була організована на високому рівні.
Їжі, води, боєкомплекту вистачало. Це дозволяло зосередитися виключно на виконанні бойових завдань. Найважче для мене було усвідомлювати відповідальність за життя побратимів. Вони покладаються на тебе і знають: що б не сталося, я прибіжу, допоможу, зроблю усе можливе, щоб урятувати. Саме ця відповідальність найбільше мотивує постійно навчатися і вдосконалювати навички», – говорить бойовий медик.
Сьогодні він не лише надає гвардійцям медичну допомогу, а й передає досвід, здобутий на фронті, іншим військовослужбовцям. Кілька разів на тиждень Артем проводить заняття з домедичної допомоги – від цих знань залежать життя побратимів.
Водночас гвардієць підкреслює: сьогодні дуже потрібні військові медики.
Хочу звернутися до цивільних медиків, які вагаються, чи вступати до війська: ви нам дуже потрібні. Медики потрібні не лише на передовій. Вони необхідні у стабілізаційних пунктах, госпіталях, медичних ротах. Чим більше буде медичних фахівців, тим більше життів вдасться врятувати, і тим більше українських захисників повернуться додому, до своїх родин», – зазначає Артем Литовченко.
Думки про майбутнє підтримують воїнів. Після завершення війни Артем планує повернутися до цивільної медицини. Найбільше мріє працювати у бригаді екстреної медичної допомоги, адже впевнений, що бойовий досвід і стресостійкість допоможуть йому рятувати людей і в мирному житті.
Група комунікації Західного ТУ НГУ
