2 корпус Національної гвардії України «Хартія» відкрив школу сержантів і навчальний батальйон, які були названі на честь сержанта 13 бригади НГУ «Хартія» Олександра Ющенка, псевдо Капа. «Не бійся бути незручним, різким і вимогливим. Зараз ти закладаєш у солдатів ті знання і навички, які можуть врятувати їм життя», – говорив він.
У квітні 2024 року Капа загинув, але ці його слова визначили філософію підготовки особового складу «хартійців».
Про бойовий шлях Олександра Ющенка, те, яким його запам’ятали побратими, та як його справа живе сьогодні розповідаємо у матеріалі.
«Високо підняв планку»
Олександр Ющенко народився 29 червня 1986 року в Луцьку. Будувати військову кар’єру почав ще у 2005 році: пішов на строкову службу, де вивчився на танкіста. Уже за рік він був командиром відділення.
Після закінчення строкової служби працював у кінологічному центрі поблизу Києва. Дресирував та готував службових собак для участі в міжнародних змаганнях у складі збірної України. А також тренував їх на пошук наркотиків та вибухівки.
У 2014-у розпочалося гібридне російське вторгнення в Україну. Олександр долучився до спецпідрозділу «Омега», який брав участь у бойових діях на Донбасі. Тоді він познайомився з майбутнім командиром бригади, а згодом і корпусу «Хартія» Ігорем (Корнетом) Оболєнським.
У 2015 році Капа стояв біля витоків 4 бригади оперативного призначення «Рубіж» НГУ, яка започаткувала нові високі стандарти українського війська, що базувалися на стандартах НАТО. 10 років по тому бригада «Рубіж» увійде до складу 2 корпусу НГУ «Хартія».
У 2018 році Ющенко очолив відділення у 25 бригаді охорони громадського порядку імені князя Аскольда. У 2020-у закінчив курс кінологів у Житомирській академії поліції – пристрасть до тварин залишилася у нього на все життя.
Із початком повномасштабної війни Капа мобілізувався до Сил спеціальних операцій ЗСУ. А згодом перевівся до 5 Слобожанської бригади «Скіф» НГУ. Вже у перший рік великої війни він став кавалером ордена «За мужність» III ступеня.
У квітні 2023-го Олександр перейшов до щойно створеної 13 бригади НГУ «Хартія» на посаду головного сержанта. З листопада 2023-го по квітень 2024-го виконував бойові завдання в районі Серебрянського лісу.
Олександр Ющенко загинув під час виконання бойового завдання 23 квітня 2024 року. Посмертно нагороджений орденом «За мужність» II ступеня. У захисника залишилися батьки, дружина та дев’ятирічний син. Капа похований у селі Гаразджа Луцького району.
Друже, ти знаєш, що ти постійно в моїх думках. Хочу сказати тільки одне: ми продовжуємо твою справу. Ми продовжуємо будувати нове українське військо. Виховане тобою покоління сержантів-хартійців гідно несе твій прапор. Ти, як завжди, високо підняв планку. Ми будемо її тримати. І дякую за те, що ти продовжуєш вселяти впевненість у мої рішення», – писав у 39-й день народження Капи командир 2 корпусу НГУ Ігор Оболєнський.
«Був жорстким по справедливості» – спогади бойових побратимів Капи
Волиняка, головний сержант корпусу «Хартія»:
– Капа був харизматичною особистістю. Таких, як він, я ще не зустрічав. Я б не обмежувався тим, що він є засновником сержантського корпусу лише в бригаді «Хартія», – він був основоположником сержантської школи і в інших частинах, в яких служив.
Я також проходив із ним службу в бригаді «Рубіж», тоді це ще була бригада легкої піхоти. Цей фундамент, цю сержантську планку він поставив вже там. І тримав її постійно. Вів за собою. Показував власним прикладом, був вимогливим до себе. Ніколи не вимагав від особового складу того, чого сам не робив.
Плоди його праці зараз розширилися на НГУ і ЗСУ, бо його підлеглі розійшлися по різних родах військ і зараз із честю виконують поставлені задачі. Вони продовжують справу Капи, і розбудовують сержантський корпус саме в такому руслі, як він цього хотів. Принаймні, намагаються.
Якось у навчальному центрі Капа сказав підрозділу вийти у довгому рукаві. На вулиці було спекотно, і «найрозумніші» вирішили: «Позаймаємось у футболках». Але, дійшовши до дороги зі щебенем, Капа подав команду: «Упор лежачи прийняти і переповзти ділянку». Ну і ті, хто були у футболках, зрозуміли, для чого був потрібен довгий рукав.
Він був жорстким, я не сперечаюся. Але він був жорстким по справедливості. Чітко ставив задачу і контролював її виконання. Якщо бійці не виконували її одразу, то доводилося виконувати після певних фізичних навантажень. Але задача в будь-якому разі була виконана.
Його справа живе і буде процвітати. Я більш ніж впевнений, найближчим часом ми всі побачимо її масштабні плоди. Цей рух буде розповсюджений на весь корпус «Хартія». Сподіваюся, що інші підрозділи також запозичать бачення сержантського корпусу в нас і запровадять це у себе. Бо без сержанта армія неможлива. Сержант – та ланка, яка поєднує командира і особовий склад.
Агроном, головний сержант бригади Хартія:
– 1 квітня 2022 року ми, волонтери і добровольці, зустрілися, щоб обговорити, як долучитися до лав добровольчого формування територіальної громади. Тоді я познайомився із двома впевненими у собі військовослужбовцями – це були Корнет і Капа. Відтоді почався наш спільний шлях у добровольчому формуванні територіальної громади «Хартія».
Капа був дуже дисциплінованою людиною і цього ж вимагав від своїх військовослужбовців. У нього був величезний досвід, якого у нас не було. Він навчав із найменших дрібниць. Те, що ми маємо зараз, – усе завдяки йому і тодішньому керівництву.
Він справді був суворим. Але коли ми з ним попрацювали, напевно, із пів року, я дізнався про інший бік Капи. Він був дуже доброзичливою людиною, знав межу між керівником і другом. Ми ще більше затоваришували, коли я став головним сержантом взводу. Він мене вчив, на що слід звертати увагу у спілкуванні з військовослужбовцями.
Якось ми тренували особовий склад, і він раптом пропонує: «Ходімо поп’ємо чаю». Ми пішли, зайшли за ріг, і Капа каже: «Чекаємо 40 секунд і повертаємося». Коли ми повернулися, усі хлопці лежали на траві, відпочивали замість того, щоб тренуватися. А як побачили нас – почали робити вправи. Потім ми знову відійшли пити чай. Я запитую: «Знову повернемося?» А він: «Ні, ти не розумієш психологію. Зараз вони працюватимуть інтенсивно 45−50 хвилин, на більше у них не вистачить сил. А тоді вже ми знову повернемося і почнемо давати їм інші вправи».
Олександр концентрував увагу на тому, щоб усі бійці були психологічно стійкими, мотивованими і добре підготовленими. Наполягав, що на тренуванні вони мають втомлюватися більше, ніж при виконанні бойових задач – лише так ми зможемо досягати результатів. Ці прийоми я досі використовую, бо це рятує життя нашим бійцям.
Ще він казав, що сержант має турбуватися про бійців, контролювати їхній побут, дбати, щоб вони були всім забезпечені. Цікавитися у кожного, що у нього вдома, максимально допомагати, робити усе, щоб мати довіру підлеглих. Бо якщо не буде довіри, боєць не захоче виконувати задачі, які ти ставиш.
Капа – один із засновників сержантських шкіл в Україні. Він вважав, що кожен військовослужбовець із відповідальністю ставитиметься до своєї справи, коли буде розуміти, що бере участь у плануванні та виконанні певної задачі.
Колос, головний сержант навчального батальйону «Капа»:
– Я познайомився з другом Капою, коли проходив співбесіду в Хартію. І вже тоді побачив, наскільки це сильна людина. Коли він дивився в очі і ставив запитання, я себе дуже дискомфортно почував, ніби він заглядав усередину мене. І він одразу зрозумів, де мене застосувати, щоб я був ефективним у бригаді.
Перше, що мене вразило: наступного разу після співбесіди ми побачилися з ним десь за місяць, а він пам’ятав не тільки, як мене звати, а і всі питання, котрі ми з ним обговорювали. Я знав, що я такий не один, але він усі мої проблемні питання пам’ятав. І це мене дуже здивувало, бо не кожен здатен тримати в голові і вирішувати проблеми чужих людей, турбуватися про них.
Наша задача – продовжувати все, що заклав Капа. Тож ми максимально викладаємося. Думаю, що кожен сержант має щоразу попередньо запитувати себе: «А як би вчинив він у цьому випадку?» Тоді точно будуть прийняті правильні рішення.
Вшановувати пам’ять треба не лише словом, а й ділом. Маємо поширювати його ідеї, розповідати про нього як про героя, про його вчинки, задуми. Під час підготовки ми розповідаємо про Капу рекрутам, є меморіал на його честь у Холодному Яру. І це точно не останні кроки, зроблені на честь і в пам’ять про побратима.
Пам’ять про першого головного сержанта
У квітні 2025 року бригада «Хартія» на базі факультету історії, політології та національної безпеки Волинського національного університету імені Лесі Українки започаткувала на честь Олександра Ющенка конкурс студентських наукових робіт про український визвольний рух та військову історію. Конкурс провели і цьогоріч.
У травні 2025 року в рідному місті Олександра Луцьку у межах проєкту про визначних земляків «Люди міста» з’явився стінопис пам’яті Ющенка. Його автор – художник Юрій Чайка.
На честь Капи запропонували назвати сквер у Луцьку.
У жовтні 2025 року в Холодному Яру на Черкащині під час щорічного вшанування в пантеоні героїв відкрили горельєф Капи, на якому викарбуване гасло, що сформувало сержантську філософію Хартії: «Не бійся бути незручним, різким і вимогливим».
Нещодавно в корпусі «Хартія» були створені навчальний батальйон і школа сержантів, щоб масштабувати здобуті знання, навички і цінності для створення війська нової якості. І батальйон, і школа названі на честь Олександра (Капи) Ющенка.
За матеріалами «NV Україна»
