Заняття розпочинаються біля навчальних макетів, де інструктор Борис детально показує будову інженерних боєприпасів та пояснює правила безпеки.

Інженерна підготовка – це не просто вміння копати, це математична точність і залізна дисципліна. Протитанкова міна не вибачає поспіху чи неуважності. Кожен сантиметр заглиблення, кожен рух саперної лопати мають бути вивірені. Я вимагаю від хлопців ідеального виконання на тренуванні, тому що завтра від цього залежатиме, чи зупинимо ми ворожий танк», – наголошує інструктор.

Команда «До бою!» розбиває тишу, і гвардійці розосереджуються у полі. Чути лише глухі удари саперних лопат об сухий подільський ґрунт. Земля піддається важко, але ніхто не зупиняється. Бійці вкопують міни, вимірюючи глибину буквально пальцями. Борис обходить усі точки, прискіпливо оглядаючи кожну позицію.

Поруч витирає піт із чола новобранець із позивним Студент. Руки забруднені землею, але погляд зосереджений. Він щойно закінчив маскувати свою першу міну, обережно викладаючи зверху зрізаний дерн.

У цивільному житті я тримав у руках хіба що садову лопату, а тут – протитанкова міна, нехай і навчальна. Коли вперше береш її до рук, серце калатає шалено. Сержант постійно повторює, що маскування має бути ідеальним – ворожі дрони зараз бачать усе. Ми підганяли травинку до травинки, щоб земля виглядала недоторканою. Це важко фізично, спина вже німіє, але тепер я знаю, як зупинити ворожу броню», – ділиться Студент.

Тільки після особистої перевірки інструктора маскування вважається успішним. Практичне відпрацювання дозволяє рекрутам довести алгоритм встановлення протитанкових мін до автоматизму. Це навички, які допоможуть бійцям захищати українську землю від російської техніки.

Група комунікації Західного ТУ НГУ