У нас не буває поганих днів. Щодня ми готові до будь-яких випробувань, і майже всі вони не несуть нічого легкого чи звичайного. Спека, дощ, комахи, болото чи сморід – ми терпимо і чекаємо заради влучного пострілу. І саме цей постріл може стати вирішальним для завдання всього підрозділу. Проте бувають хороші дні. Це вже точно. Це ті дні, коли ми влучаємо в ціль і повертаємось на базу з виконаною місією. А тут ми дивимось, хто як працює, обмінюємось досвідом. Цей турнір – хороший стимул ставати кращим», – говорить снайпер на псевдо Рубіж.

На одному з етапів бійці працювали в умовах імітації хімічного забруднення. Протигаз ускладнював дихання, а огляд ставав меншим. Але цілі все одно буди уражені.

Коли легені горять, а в очах мутніє, починається справжня робота. Тут дуже швидко розумієш, наскільки сильно довіряєш напарнику. Якщо він помилився – помилились обоє», – ділиться гвардієць на псевдо Друже.

Вночі температура різко падала, темрява за лічені хвилини охоплювала все навкруги, і тоді починалось найважче – нічні стрільби. Очі шукали контури мішеней у темряві, намагалися вихопити рух, а кожен необережний звук здавався занадто гучним. Інструктори створювали додатковий психологічний тиск, але гвардійці все витримали.

За кілька днів кожна пара виконала десятки вправ. Стрільба по рухомих цілях, робота на відомих і невідомих дистанціях, швидка зміна позицій, коригування вогню, орієнтування на місцевості. Весь цей час поруч була сучасна українська зброя, яка вже довела свою ефективність у реальному бою.