Це не просто поїздка в гори. Це можливість знову відчути опору під ногами, знайти спокій у шумі лісу й силу – у спільності з тими, хто переживає схожий біль. Там, де слова інколи зайві, допомагають природа, творчість і людське тепло.
Для сімей загиблих та зниклих безвісти військовослужбовців 50 полку імені полковника Семена Височана Національної гвардії України було організовано захід в Буковелі. Його метою стало не лише тимчасове відволікання від важких переживань, а й створення простору для спілкування, підтримки та поступового внутрішнього відновлення.
Програма заходу була побудована так, щоб поєднати активний відпочинок, пізнання культури та творчі практики. Учасники відвідали етнопарк Гуцул-ленд, де мали змогу ближче познайомитися з побутом гуцулів, їхніми традиціями, ремеслами та способом життя. Такий досвід допомагає відчути зв’язок із корінням, з українською культурою, яка навіть у складні часи залишається джерелом сили.
Окрему увагу приділили перебуванню на природі. Родини гуляли карпатськими лісами, піднімалися в гори, споглядаючи краєвиди, що сприяють заспокоєнню та емоційному розвантаженню. Однією з особливих активностей став запис звуків природи за допомогою професійної техніки – шуму вітру, співу птахів, шелесту дерев. Це не лише цікавий досвід, а й елемент терапії, що допомагає зосередитися на моменті «тут і зараз» та віднайти внутрішню рівновагу.
Важливою складовою заходу стали творчі заняття. Гвардієць Євген Франко – професійний хоровий диригент. Він провів серію майстер-класів із гри на сопілці, гітарі та фортепіано. Учасники не лише спробували себе в музиці, а й відчули, як творчість допомагає відкривати емоції та проживати їх у безпечному середовищі.
Музика має унікальну силу – вона допомагає прожити емоції, які складно передати словами. Через звук, через спільне виконання люди відкриваються, знаходять внутрішню опору і відчувають, що вони не самі», – зазначив Євген Франко.
Кульмінацією заходу став теплий творчий вечір. У невимушеній атмосфері родини читали вірші, співали народні пісні, ділилися спогадами та переживаннями. Це був простір довіри, де кожен міг бути почутим і підтриманим.
Круті емоції, нові знайомства та море вражень! Ми пішли з найкращими емоціями та сльозами на очах. Ви робите неймовірне – пам’ятаєте родини загиблих воїнів у такий важкий для всіх час. Тут ми відчули підтримку, тепло і розуміння, яке дуже потрібне», – поділилася своїми емоціями сестра зниклого безвісти гвардійця Оксана Ковальчук.
Подібні ініціативи є важливою частиною підтримки родин військовослужбовців. Вони допомагають не залишатися наодинці з болем втрати чи невизначеності, формують відчуття спільноти та взаємної підтримки. Адже навіть у найскладніші моменти поруч завжди є свої – ті, хто розуміє і готовий підтримати.
Група комунікації Західного ТУ НГУ
