Вона працювала на кордоні — реєструвала людей та автомобілі. Форму митника змінила на піксель і продовжила службу на прикордонні, але вже у складі підрозділу БпЛА. Тепер FPV-дронами знищує російську техніку й окупантів, які намагаються прорвати українську оборону.
Щоб взяти до рук зброю, військовослужбовиці Олені з позивним «Весна» довелося майже три роки наполегливо звертатися до ТЦК. Журналісти телеканалу «Інтер» поспілкувалися з єдиною жінкою у підрозділі 5-ї Слобожанської бригади «Скіф» Національної гвардії України.
До повномасштабного вторгнення Олена працювала на митниці – чергувала на пункті пропуску «Гоптівка». Її зміна вранці 24 лютого 2022 року розпочалася під звуки перших обстрілів – російські війська били з «Градів».
Близько четвертої ранку почалися обстріли. Нас було троє у вагончику, і ми інстинктивно впали на підлогу. Лежали й не розуміли, що робити далі. Потім зайшов старший зміни і сказав: “Швидко до машин – їдемо в бік міста”. На щастя, тоді всі вибралися живими», –пригадує гвардійка.
Після пережитого її рішення піти до війська лише зміцнилося. Олена захоплювалася спортивною стрільбою, а приклад друзів, які стали волонтерами або пішли на фронт, надихнув її зробити цей крок.
Мій друг захищав Маріуполь, потрапив у полон з “Азовсталі” й провів там 2,5 роки. Я дуже пишаюся такими людьми – це один із прикладів, який вплинув на моє рішення піти до Нацгвардії», – розповідає вона.
Втім, мобілізуватися було непросто. Майже три роки Олена отримувала відмови.
— Відмовляли, бо моя професія вважалася неспорідненою. Переважно потребували медиків.
— А як вмовили?
— Мабуть, наполегливістю взяла.
Згодом її зацікавила аеророзвідка, але і тут спершу почула відмову.
Мені казали, що це небезпечно і “не жіноча справа”. Але я поступово переконала командира і тепер служу у підрозділі БпЛА», – говорить Весна.
Керування FPV-дронами вона опанувала самостійно.
Було б бажання – всьому можна навчитися. Я придбала пульт керування і тренувалася в симуляторі. Спочатку не виходило, але постійна практика дає результат», – каже військовослужбовиця.
Згодом вона пройшла чотиритижневе навчання у школі пілотів і з грудня минулого року виконує бойові завдання. За її плечима – перші вильоти та влучання.
Одне з перших – це було влучання у погріб. Дуже чітке. Пам’ятаю це відчуття, коли розумієш, що все вдалося», – пригадує вона.
У чоловічому колективі, зізнається гвардійка, її прийняли з розумінням.
Жодного разу не чула докорів. Навпаки – завжди допомагають», – говорить Олена.
Цю зиму вона провела разом із підрозділом на позиціях. Каже, витримати можна і морози, і воду в бліндажах – якщо знаєш, заради чого ти тут.
Шкодую лише про одне – що не потрапила сюди раніше. Літати – це для мене задоволення. Надягаєш окуляри, піднімаєш дрон – і ніби сам летиш. А далі виконуєш завдання», – ділиться вона.
Навіть під час ротацій «Весна» продовжує тренування на власному дроні.
— Це FPV-дрон, семидюймовий.
— Скільки вибухівки може нести?
— Приблизно до 2,5 кг.
У планах – опанувати важчі ударні безпілотники, зокрема «Вампір» і «Немезіс».
Поки що вона єдина жінка у своєму підрозділі, але сподівається, що згодом до неї приєднаються й інші.
Сподіваюся, що знайдуться ще дівчата. Я своїм прикладом доводжу: все можливо, якщо є бажання», – підсумовує гвардійка Весна.
Група комунікації Східного Харківського ТУ НГУ








