Він зміг вирватися з рідного Маріуполя в березні 2022 року й нині прикриває небо над Харківщиною у лавах Національної гвардії України. У складі мобільно-вогневої групи працює водієм, але за потреби може замінити й кулеметника. Одного разу він самотужки збив ворожий «Шахед».
Усе життя Олександра на позивний Марік до повномасштабного вторгнення було пов’язане з Маріуполем.
Починав кар’єру з «Азовсталі». Електрик, плавильник, металовиплав. Далі – завод Ілліча. Потім – «Азовелектросталь». І останнє місце – порт», – розповідає він.
Саме на роботі в порту він зустрів 24 лютого 2022 року. В оточеному Маріуполі Олександр із дружиною та донькою провели три тижні.
Ставалo все гірше і гірше. Через тиждень світло, вода, газ зникли – і все. Як ви виживали? У підвалі. Обстріли. Мороз був мінус 10. Будинок на газу, а газу не було. Тільки в підвалі й грілися. Коли в сусідній будинок влучив снаряд, родина вирішила виїжджати будь-якою ціною. Добу їхали тільки до Бердянська. У звичайний час за цей період уже приїжджали, а тоді це була суцільна колона автомобілів. Це було 16 березня – у день, коли в Маріупольський драмтеатр влучила бомба. На останніх блокпостах дуже ретельно перевіряли: роздягали, дивилися, чи є татуювання», – говорить Марік.
Щойно родина опинилася в безпеці, Марік пішов до військкомату, щоб захистити сім’ю. Спочатку воював піхотинцем у Серебрянському лісництві, де у 2023 році дістав поранення.
Тільки мене замінили, я зайшов до укриття – і почався мінометний обстріл. Тут порвало, тут осколок. Осколок так і залишився», – розповідає Марік.
Згодом він потрапив до підрозділу прикриття повітряного простору. У мобільно-вогневій групі виконує обов’язки водія.
Робота водія дуже важлива: чим швидше приїдеш на позицію, тим швидше почнеш працювати. Та за потреби Марік стає до кулемета. Саме так він одного разу збив ворожий дрон», – говорить військовослужбовець із позивним Граніт.
Нині виїжджати по тривозі доводиться і вдень, і вночі. Російські війська постійно атакують, змінюючи інтенсивність і тактику. Водночас мобільно-вогневі групи стали пріоритетними цілями для противника.
Коли ми працюємо, вони бачать, звідки ведеться вогонь. Слідом може летіти дрон із камерою й наводитися на нашу групу. Тому постійно доводиться змінювати позиції», – пояснює Марік.
Окрім «Шахедів», ворог застосовує й інші безпілотники.
Були на нашому рахунку і Молнії. Вони маленькі, тихі, низько летять – їх важче збивати. І можуть прилетіти прямо по тобі», – додає Марік.
За два роки служби Марік разом із побратимами знищив десятки ворожих дронів. Війна виснажує, але найбільше, зізнається він, сумує за родиною і за рідним містом на березі моря, яке довелося залишити.
Група комунікації Східного Харківського ТУ НГУ
