Одного разу я поїхав до технікуму і почав розмовляти там українською мовою. У нас викладали українську мову, я дуже її любив, у мене оцінки були 11 балів за диктант. Вчив вірші Шевченка, а однокласникам це не сподобалося», – згадує Моджахед.

За проукраїнську позицію у 2014 році його почали переслідувати російські окупанти. Пів року його родина змушена була ховатися, поки не вдалося виїхати на підконтрольну Україні територію – до Харкова. Там юнак вступив до ліцею, а у 2020-му його призвали на строкову службу. Початок повномасштабного вторгнення рф в Україну хлопець зустрів на Північній Салтівці в Харкові, він став піхотинцем 92-ї бригади Збройних сил України та разом із побратимами відбивав наступ російської армії.

Ми вигнали їх за окружну, і у нас було завдання звільнити бункер 302. Ми зайшли, оточили його з флангів і викурили їх. 19 росіян взяли в полон, з них три кадирівці. Зайшли – взяли бункер і закріпилися. Пробули ми там дуже довго, місяців шість, а потім – контрнаступ», – розповідає Моджахед.

Після Харківського контрнаступу та визволення Куп’янська, український захисник пройшов жорстокі бої під Бахмутом і Соледаром у Донецькій області. У 2023 році отримав важке поранення під час бою в Кліщіївці.

Поранило побратима, я його підняв на поверхню, щоб перев’язати, прилетіла міна 120-ка. Мене відкинуло в дерево, пошкодив хребет, коліно», – згадує боєць.

Вийшовши з госпіталю, влітку 2025 року Моджахед перевівся до 5-ї Слобожанської бригади «Скіф» НГУ і став навідником зенітної установки. Він знову обороняє Харків, знищуючи ударні безпілотні літальні апарати противника, які намагаються залетіти в місто. Боєць каже, що готовий воювати за кожен клаптик української землі, щоб у його доньки було щасливе дитинство.

«Руський мир» – дуже небезпечний! Дуже! Я не хочу, щоб моя донька побачила те, що я бачив у дитинстві. Заради цього я тут перебуваю», – наголосив військовослужбовець.

За матеріалами державного телеканалу іномовлення України «FREEДОМ»

Група комунікації Східного Харківського ТУ НГУ