24 лютого 2022 року для старшого сержанта Марини Каменної стало межею між минулим і майбутнім. Перші вибухи на Київщині та тривожний дзвінок рідних вона згадує як момент граничної ясності: війна, яку вона передчувала ще з 2012 року, остаточно прийшла в її дім. Рішення було миттєвим – подбати про безпеку дітей і потрапити туди, де вона може бути корисною.
Уродженка Брянки Луганської області, Марина ще задовго до окупації міста у 2014 році усвідомила небезпеку нав’язаних антиукраїнських наративів. Саме тому разом із двома дітьми переїхала до Києва, розпочавши життя з нуля. Працювала медичною сестрою, згодом здобула фах анестезистки, підвищила кваліфікацію психолога до військового психолога. Після початку повномасштабного вторгнення дистанційно консультувала медиків у Бучі, Ірпені та Гостомелі, допомагала із забезпеченням ліками. 11 березня 2022 року, коли ворог уже перебував на вулицях Ірпеня, вийшла з окупації пішки, ризикуючи життям.
Марина Каменна до 22 лютого 2024 року
Марина Каменна сьогодні
Врятувавшись з-під обстрілів, Марина весь час думала, як забрати своїх коней. Її коні стояли в стайні поблизу Фастівської залізниці, яка була під обстрілами.
Я самостійно знайшла коневіз і водія, вони евакуювали переляканих тварин у стайню поблизу Чернівців. Я також переїхала туди, відновила заняття з дітьми, волонтерила», – говорить Марина.
Після евакуації на Буковину вона допомагала дітям з особливими потребами через іпотерапію, однак відчувала потребу бути безпосередньо в строю. У травні 2023 року приєдналася до лав Національної гвардії України та розпочала службу в складі Першої Президентської бригади оперативного призначення «Буревій».
Вирішальною для мене стала зустріч з відомим військовим лікарем на позивний Айболіт. Він на той час був командиром медичної роти й запропонував приєднатися до підрозділу», – зізнається Марина.
На Куп’янському напрямку вона обійняла посаду старшої медсестри відділення анестезіології та інтенсивної терапії медроти.
На стабілізаційному пункті гвардійка з позивним Мавка щоденно рятувала життя: проводила сортування поранених, забезпечувала знеболення та седацію, здійснювала переливання крові, супроводжувала тяжкопоранених під обстрілами до медичних закладів. Позивний Мавка з’явився завдяки її любові до всього живого, адже попри знесилюючу роботу, вона знаходила час лікувати навіть поранених тварин.
У роботі мені допомагав фах психолога, я знаходила сили заспокоювати бійців, поки сама працювала на межі виснаження», – відзначає Марина.
Її професійні знання та психологічна витримка ставали опорою для бійців у найкритичніші хвилини. У 2025 році за врятовані життя вона була відзначена державною нагородою.
Пройшовши шлях від вимушеної переселенки до бойового медика, Мавка усвідомила головне: для перемоги недостатньо звільнити території, необхідно звільнити свідомість.
Ми платимо, на жаль, надзвичайно високу ціну за формування нашої нації та ідентичності. Але якісне завжди дорожче коштує. Вірю, що наша нація формується якісно і без жодної толерантності до ворога», – стверджує Марина.
Своєю службою Марина Каменна щоденно доводить, що гідність і відданість державі мають вищу цінність за будь-які втрати, а боротьба за Україну – це не лише про успішні бойові операції, а й про збережені життя та очищену від ворожої ідеології свідомість.
У цей момент Марина обіймає посаду штаб-сержанта третьої категорії секції S-1 (персоналу) штабу батальйону забезпечення 1 корпусу НГУ «Азов».
Відділ комунікації 1 корпусу НГУ «Азов»
