Сьогодні вони разом будують тишу, в якій ворог боїться підняти голову. У взводі снайперів спеціального призначення 27 полку імені князя Святослава Ярославовича працює пара, де різні долі зійшлися в одному — у спільному баченні цієї війни.

Позивний Німець, 39 років. Батько. У цивільному житті — будівельник. Каже, що раніше зводив стіни, а тепер тримає рубежі.

«Я вважаю, що це обов’язок кожного — захищати своїх рідних і свою землю. Хто, як не ми», — пояснює він своє рішення стати на захист України у 2022 році.

У 2023 році Німець перевівся до роти снайперів спеціального призначення, де опанував нову для себе справу. Працював на Запорізькому напрямку. У 2024 році — на Покровському, в районі Селидового, де разом із побратимами тримав оборону на шахті.

«Тут немає романтики. Є робота. Складна, тиха і дуже відповідальна. І ми її робимо, бо за нас її ніхто не зробить», — говорить снайпер.

На початку 2025 року він повернувся до військової частини 3082, звідки і починався його бойовий шлях, у підрозділ, який формував його бойовий побратим.

Його напарник — Кіря, 25 років. Батько двох дітей. На службі з 2019 року. На початку повномасштабного вторгнення потрапив у полон. Дев’ять місяців неволі. Рік реабілітації. І свідоме рішення повернутися у стрій.

Кіря не приховує: у нього є особиста лють і ненависть до ворога — за полон і знущання.

«Полон не зламав мене. Він чітко показав за що ми воюємо», — говорить Кіря.

Він мав законні підстави для звільнення зі служби, але не скористався ними і при першій можливості гвардієць знову виїхав на схід.

«Я не зміг просто залишитися вдома, коли мої побратими воюють», — каже він.

Кіря проходив навчання за кордоном, багато чому навчився безпосередньо у командира. Каже, що підрозділ для нього — як родина.

«Тут усі тримають один одного. Тут довіра — це не слова, а питання життя».

Снайперська справа для нього — усвідомлений вибір.

«Це про витримку. Про холодну голову. І про відповідальність за кожне рішення».

Разом вони працюють як один механізм. Проводять розвідку, дорозвідку, вистежують ворожі ДРГ. Години тиші, спостереження, напруги.

«Ми часто розуміємо один одного без слів», — говорить Німець.
«У парі ти відповідаєш не тільки за себе», — додає Кіря.

Один має за плечима роки війни. Інший — досвід полону і повернення. Але обох об’єднує головне — чітке розуміння, заради чого вони тут.

«Ми воюємо, щоб наші діти жили у своїй країні», — каже Німець.
«І щоб ворог знав — йому тут не місце», — тихо додає Кіря.

Так виглядає щоденна робота снайперської пари 27 полку. Робота, яку не видно. Робота, в якій головне — тиша, довіра і спільне рішення на двох.

 

Служба комунікації військової частини 3082

Перейти до вмісту
widget will appear here