З дитинства Дейнеріс займалася творчістю — навчалася в музичній та художній школах, захоплювалася мистецтвом, грала й співала у музичному гурті. Першу освіту вона здобула за спеціальністю художник-виконавець художньої кераміки, реставратор, закінчивши навчання з відзнакою. Водночас вибір військової професії для неї був свідомим і глибоко вмотивованим — продиктованим сімейною традицією та внутрішнім покликом. Батько і брат Дейнеріс присвятили своє життя службі в армії.
Коли я вступила до Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут, батько дуже мною пишався. Він також зв’язківець, і я фактично пішла його шляхом», — розповідає військовослужбовиця.
Після завершення навчання Дейнеріс розпочала службу у бригаді «Червона Калина». Саме там вона усвідомила, що ґрунтовна теоретична підготовка потребує постійного підкріплення практичним досвідом. Робота в умовах бойових дій вимагає не лише фахових знань, а й здатності мислити нестандартно, прораховувати ситуацію на кілька кроків уперед та оперативно ухвалювати рішення.
Я відчуваю, що перебуваю на своєму місці й займаюся справою, яка має сенс. Я не прагну формальної чи рутинної роботи. Моє завдання — бути корисною, розвиватися, знаходити нові рішення й бачити реальний результат своєї роботи. Коли, наприклад, після встановлення нової прошивки чи налаштування зв’язку отримуєш подяку від побратимів, це додає сил і мотивації», — зазначає зв’язківиця.
Дейнеріс виконує складні та відповідальні завдання, не уникаючи небезпеки. За необхідності вона готова працювати в складних умовах місцевості, підніматися на терикони та забезпечувати стабільний зв’язок. Адже саме зв’язок є ключовим елементом управління, координації та збереження життя особового складу.
Там, де є надійний сигнал, є рух, взаємодія й можливість виконувати бойові завдання. Саме цю місію Дейнеріс виконує щодня — забезпечуючи те, без чого неможливий сучасний бій.
Відділення комунікацій 14-ї бригади оперативного призначення НГУ “Червона Калина”
