Під час повномасштабного вторгнення росії в Україну сотні тисяч чоловіків і жінок долучилися до різних підрозділів Сил оборони, чим буквально поставили на паузу своє цивільне життя, свої плани та мрії. Але серед тих, хто зараз дає відсіч окупанту, є і ті, хто став частиною української армії ще до подій 24 лютого 2022 року. Наша сьогоднішня історія про військовослужбовця 11 бригади імені М. Грушевського Південного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України на псевдо Ворон.
Захиснику зараз 23 роки, він – одесит. У цивільному житті отримав середню спеціальну освіту, захоплювався автомобілями, працював на СТО, але після того, як у 18 років отримав повістку, вирішив спробувати себе в армії. З того моменту почалася його строкова служба, а згодом він зустрів повномасштабне вторгнення терористів з боліт.
Перші бойові виходи, тоді ще у складі іншої бригади НГУ, нині старший солдат Ворон запам’ятав тим, що було дуже багато емоцій, невідомих до цього страхів та багато адреналіну, певне нерозуміння того, що відбувається. Але згодом все перетворилося для нього на звичайну роботу, де кожен знає свої задачі, місце та функції.
До 11 бригади ім. М. Грушевського НГУ він потрапив після того, як отримав поранення.
Я був оператором-навідником БТР, ми перебували на напрямку Часового Яру на Донеччині. Все відбулося дуже швидко – ворожий FPV-дрон прилетів по нашій автівці, внаслідок чого я отримав осколкове поранення руки. Лікувався близько двох місяців, потім проходив реабілітацію, а згодом, після зустрічі з дружиною, перевівся поближче до рідної Одеси – в 11 бригаду ім. М. Грушевського НГУ. Рука зараз не турбує, турбує лише те, що потрібно відбити наші території», – каже гвардієць.
Деякий час Ворон проходив службу у батальйоні оперативного призначення, але його в прямому сенсі слова потягнуло у небо, тому боєць приєднався до підрозділу БпЛА «Болгаричі», у складі якого зараз керує ударними бомберами, щодня переказує «вітання» ворогу з висоти пташиного польоту численними скидами.
Ба більше: завдяки професіоналізму, дисципліні, високим показникам уражень він нещодавно став командиром екіпажу з однойменною назвою «Ворон».
Бути командиром екіпажу непросто, адже ти відповідаєш не лише за себе, а і за тих, хто знаходиться поруч. Але я не боюся труднощів, беру приклад з більш досвідчених гвардійців, які багато чому мене навчили. Мені подобається», – каже Ворон.
Чим більше ворожих цілей знищує екіпаж «Ворон» – тим більше позитивних емоцій у командира «воронів» і його побратимів. Особливо – коли вдається відпрацювати по «жирних» цілях.
Кожен наш виїзд – це результативні дії, влучні скидання, влучання, якими можна пишатися. Якось нам вдалося за один виїзд на позицію знищити два солідних склади з боєприпасами. Горіло-палало ще довго, розліталося в усі боки. Ми тоді нормально так зіпсували настрій ворогові», – згадує боєць.
Звичайний день командира екіпажу повторюється немов у фільмі «День бабака»: кілька годин сну, сніданок, а потім – збір екіпажу, ретельна підготовка автівки, усього необхідного майна, боєкомплекту, а також розмови з особовим складом, перевірка фізичних, морально-психологічних кондицій кожного бійця. І так – щодня.
Буває важко, звичайно, відчувається втома, але ми працюємо, тримаємося. Відволіктися від цього, позбавитися стресів мені допомагають розмови з дружиною, думки про мою донечку, якій скоро виповниться півтора рочки, а також музика та перегляд фільмів», – зізнається нацгвардієць.
Старший солдат Ворон впевнений у тому, що після завершення війни Україна стане потужною та величною країною, адже весь світ бачить, як її мужні воїни стоять на захисті, а це викликає повагу та захоплення. Ну і, звичайно, мріє про відпочинок.
Після завершення війни я мрію зі своєю родиною поїхати на місяць у Карпати, подалі від усього, аби забути про всі жахи війни, страх за життя близьких та нарешті повноцінно відпочити», – коментує Ворон.
Гвардієць закликає усіх, хто ще не у війську, долучатися до 11 бригади ім. М. Грушевського НГУ та допомагати іншим Силам оборони звільняти нашу землю від ворога. Лише разом ми зможемо повернути в Україну справедливий мир.
Тим, хто боїться зробити цей крок, скажу, що я теж боюсь, я також людина, навіть ще не дуже доросла, але рано чи пізно потрібно долучитися до війська, приносити користь своїми знаннями, вміннями. Не бійтеся – долучайтеся до нашого підрозділу, нашої бригади», – підсумовує Ворон.
Група комунікації Південного Одеського ТУ НГУ
