Снайперка Язва – командир взводу бригади «Червона Калина», яка пройшла довгий шлях неприйняття. На рішення жінки стати саме частиною підрозділу снайперів спеціального призначення вплинула загибель її батька, якого на Куп’янському напрямку вбив російський снайпер. Саме тоді вона вирішила, що хоче особисто стати частиною підрозділу, який зачищає українську землю від російських окупантів.
«Я пройшла довгий шлях несприйняття до того, що зараз я успішно керую людьми. Ми добре та ефективно виконуємо свої задачі. Люди мені довіряють. Це було дуже нелегко довести, що я гідна та можу це зробити», – розповідає Язва.
Для неї бойові завдання – це робота. На всі свої бойові виходи через стереотипи Язва просилась сама. Вона хоче бути професіоналом, тому відчуває задоволення від вдало виконаної роботи. Зайві емоції військова намагається приховати.
«Роблячи постріл, я відчуваю тільки віддачу в плече, й більше нічого», – холоднокровно каже Язва.
Її бойовий шлях розпочався під час боїв у Київській області. Зізнається, що було дуже страшно. Бойове завдання завершилось без втрат, але Язва розповідає, що обставини тоді були інші. В небі ще не було такої кількості дронів.
«Коли ти знаєш, що твої побратими десь поруч – то відчуваю себе більш захищеною ніж в інших ситуаціях. Тоді ситуація дозволяє виконувати завдання чітко. Але в цілому – це робота. Робота, яка подобається», – розповідає гвардійка.
Спецпризначенка каже, що попри страх необхідно швидко ухвалювати необхідні рішення. Ланцюжок правильних дій, на її думку, приводить до успішного виконання завдання.
Служба інформації та комунікації бригади «Червона Калина»
