Сержант Андрій Сівак зараз бере участь у контрнаступальній операції на Харківщині.
Війна Андрія почалася ще у 2014 році. Тоді він був призваний по мобілізації в один з підрозділів Нацгвардії, обороняв український схід. Від початку повномасштабного вторгнення чоловік повернувся до бригади НГУ та взяв участь в обороні Харкова. Поступово українські захисники відтісняли окупантів все далі та далі: Андрій брав участь в обороні Чугуєва, Змійова, Балаклії та Ізюму.
“У мене є розуміння, що таке обов’язок і через це я пішов захищати Батьківщину. Бо я давав присягу. А ще, я хотів, аби мені не було соромно перед дітьми. Мій син — курсант університету Повітряних сил. Я хочу аби він мною пишався”, — розповідає Андрій.
3 квітня поблизу селища Малинівка Чугуївського району нацгвардійці потрапили під артилерійський обстріл. Тоді сержант Сівак отримав чисельні осколкові поранення.
“Я нікому не казав з побратимів, що поранений, поки один з хлопців не побачив, що в мене кров під бронежилетом. Я не хотів привертати увагу, бо хотілося якомога довше бути з усіма, раптом прийдеться миттєво діяти. До того ж я відповідав за евакуацію і розумів, що на мене відповідальність за усіх”, – розповідає Андрій. Після лікування через 4 тижні нацгвардієць повернувся до строю.
За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Указом Президента сержант Сівак Нагороджений медаллю “За військову службу Україні”.
“Після поранення знову повернутися на фронт та воювати не страшно, а навпаки в емоційному плані стало спокійніше та легше. Бо я вже це пережив і розумію, як діяти. Я радів, що знову повернувся до підрозділу, і був готовий знову виконувати бойові завдання”, — ділиться сержант Сівак.
Зараз нацгвардієць бере участь у звільненні одного з селищ на Донеччині.
“Люди, що стали свідками жахіть війни назавжди зміняться і зроблять висновки. Ми робимо усе можливе аби українські території були назавжди під синьо-жовтим прапором”, – зазначає Андрій Сівак.
Андрій беззастережно вірить у перемогу українців та намагається всіляко допомагати населенню, що потерпало від жорстокого режиму окупації.
