Сержант – це той, на кому тримається команда. Це лідер, наставник, опора, людина, яка першою зустрічає труднощі та останньою покидає позиції. Це звання не просто носять – його щодня доводять діями, професійністю та відповідальністю. Саме такими є представники сержантського корпусу Східного Харківського територіального управління – старший майстер-сержант на псевдо Карабас та сержант Каталіна.
Карабас – головний сержант Східного Харківського територіального управління, людина, для якої звання сержанта означає щоденну роботу над собою і командою.
Він вважає, що головне у роботі з підлеглими – розуміти кожну людину. Знати, коли підтримати, коли підказати, а коли дозволити діяти самостійно. У складні моменти Карабас мотивує не словами, а власною позицією – чесною, прямою, завжди поряд. Саме здатність балансувати між вимогливістю та довірою формує його авторитет серед підлеглих.
Я пишаюся тим, що я сержант. Адже сержант – це ключова ланка між солдатом і командиром. Той, хто і в окопі з бійцями, і в кабінеті поруч з офіцером, коли планується операція. Це поєднання сили й витривалості, розуму і креативного мислення. Сержант – це універсальний військовий», – говорить наш герой.
Карабас зізнається: найбільший його виклик – це постійне самовдосконалення. Саморозвиток для нього – не мода і не вимога системи. Це спосіб лідерства. Той, хто постійно навчається, автоматично стає прикладом для інших. У війську це особливо важливо: поведінка сержанта задає темп усій команді.
Я хочу сьогодні бути кращим, ніж учора. Якщо людина розвивається, вона зростає духовно, фізично та професійно. А це надихає інших і дає їм орієнтир», – каже гвардієць.
Для Карабаса ключове у роботі з підлеглими – розуміння кожного військовослужбовця.
По-перше, потрібно донести інформацію так, щоб кожен почув, бо всі різні. По-друге, кожна людина – це особистість зі своїми особливостями. Завдання сержанта – прийняти цю особистість і знайти підхід саме до неї. Я завжди йду першим. І таким чином веду за собою», – ділиться наш герой.
Найціннішим періодом своєї служби Карабас називає час у підрозділі спеціального призначення. Саме там він отримав фундаментальні бойові навички, які визначили його подальший шлях.
Там я здобув ті знання, які дозволяють мені впевнено виконувати бойові завдання. І, звісно, бойовий досвід – це те, що залишиться зі мною назавжди. Цей досвід не просто формує компетенції – він формує характер», – каже він.
Одним із найбільш знакових моментів Карабас називає завершення курсу підготовки головних сержантів рот у Німеччині, який проводили інструктори Збройних Сил США.
Я отримав відзнаку, а під час вручення сертифікатів зачитував кредо сержанта зі сцени. У залі стояла потужна енергетика. Багато українців проходили цей курс, але відзнаку отримав військовослужбовець Національної гвардії України. Такого ще не було», – з гордістю говорить гвардієць.
Попри всі професійні здобутки, найбільшою опорою для Карабаса залишається родина.
Моя сила – це моя сім’я. Якщо я опущу руки – що буде з ними?», – впевнений чоловік.
Карабас звертається до тих, хто тільки починає свій шлях у сержантському корпусі:
Працюйте з підлеглими. Будьте до них ближчими. Розвивайтеся самі й вимагайте розвитку від інших. Якщо ви професіонали – підлеглі поважатимуть вас, а командири прислухатимуться до ваших порад».
Це порада від того, хто знає: сержант – це не тільки звання, а робота над собою щодня.
Каталіна – головний сержант підрозділу зв’язку першої категорії Східного Харківського територіального управління.
Каталіна – це сила, впевненість і професійність у кожному рішенні та кожному русі. Навчання за кордоном дало їй нове бачення організації роботи, командної взаємодії та сучасних стандартів управління.
Її сержантський шлях розпочався у 2024 році, коли вона пройшла перші лідерські курси для командирів відділень у Великій Британії.
Я провела там 55 днів, опанувала ключові військові дисципліни. Після повернення стала головним сержантом взводу. Згодом мені запропонували посаду головного сержанта роти. А вже у 2025 році знову вирушила до Великої Британії – цього разу на курси для головних сержантів рот, також на 55 днів», – згадує вона.
Для Каталіни звання сержанта – це не формальність і не просто черговий етап служби.
Сержантське звання потрібно не отримати, а заслужити – щоденною роботою, дисципліною, здатністю нести відповідальність. Я повинна бути для підлеглих не лише командиром, а й наставником, підтримкою, прикладом», – говорить вона.
У роботі з особовим складом Каталіна дотримується простого, але дієвого принципу: розвиток кожного формує силу всього підрозділу.
У її підпорядкуванні декілька десятків гвардійців. Кожен із них має свій характер, досвід, мотивацію та власні виклики. І всіх їх потрібно об’єднати в єдину команду.
Чим більше вкладаєш у своїх людей, тим злагодженішою стає робота. Ми проводимо заняття з вогневої, тактичної, медичної, психологічної та правової підготовки. До кожного потрібен окремий підхід. Головне – правильно налагодити процес: коли кожен знає своє місце і свою роль, уся система працює як єдиний, бездоганний механізм», – каже Каталіна.
Вона не приховує: є дні, коли виснаження або складні рішення тиснуть з усіх боків. Але саме в такі моменти її тримає команда.
Джерело сили у найскладніші дні – віра в людей поруч. І досвід, який дозволяє діяти швидко, чітко й ефективно», – зазначає сержант.
Її слова підтверджують просту істину: справжнє лідерство ніколи не буває про одну людину – воно завжди про команду.
Для Каталіни важливо бути сержантом не лише у війську, а й у житті.
Я прагну бути лідером не лише для свого підрозділу, а й для родини, для дітей. Хочу, щоб вони пишалися мною», – розповідає вона.
Молодим сержантам Каталіна передає просту, але сильну пораду:
Не бійтеся брати відповідальність. Не соромтеся не знати – соромтеся не вчитися. Розвивайтеся, вдосконалюйтесь і завжди прагніть більшого».
Для неї звання сержанта – це не кар’єрний етап.
Це покликання бути прикладом, захищати, вчити, надихати та вести вперед.
Відділення комунікації Східного Харківського ТУ НГУ
