Дніпрянин Анатолій став на захист Батьківщини ще у 2014 році. Тоді він вступив до добровольчого батальйону спеціального призначення міліції. Згодом він призвався до 18-ї Словʼянської бригади. Попри поранення, чоловік й досі несе службу.

Коли Анатолій став на захист батьківщини, йому було 44 роки. Він на власні очі бачив реформування міліції у поліцію; бачив, що конфлікт на сході України – не громадянський, а міжнародний.

«Спершу ми несли службу на блокпостах. Також були мобільні групи, які виїжджали для виконання конкретних завдань – як то затримання диверсійно-розвідувальних груп. Якщо спостерігалися прориви ворога, то наш підрозділ використовувався для підсилення певної ділянки фронту», – розповідає Анатолій.

За 11 років служби Анатолій побував на всіх гарячих напрямках Донеччини. В тому числі брав участь у звільненні Марʼїнки.

«Після удару нашої артилерії ми заходили для зачистки ворога, відновлення наших позицій. Нас прикривали 2 танки, які дуже допомагали. Тоді Марʼїнку штурмували підрозділи Чорноморського спецназу росії», – додає нацгвардієць.

Повномасштабне вторгнення рф Анатолій зустрів у Словʼянську. Того ж 2022 року він дістав поранення ніг, втім військову службу не полишив. Адже, на його думку, захищати Батьківщину – завдання кожного українця.

Анатолій зізнається: хоч бачив на війні багато що, є речі, які й понині його дивують.

«Наприклад, люди не вірять – або, може, не хочуть вірити, – в те, що здійснюється агресія. Що існує ворог, який напав на нас. Через це люди не покидають місць перебування й намагаються жити буденним життям. Це справді дивує».

Зараз Анатолій – служить у мобільній вогневій групі 18-ї Словʼянської бригади Національної гвардії України. Його завдання – збивати ворожі безпілотники.

Відділення інформації та комунікації Східного Харківського територіального управління Національної гвардії України