Свій шлях у війську гвардієць із позивним Білий розпочав ще до повномасштабного вторгнення. Навесні 2021 року, після закінчення університету, він став строковиком. Сьогодні військовослужбовець уже шостий рік служить у 35 Сумському полку Національної гвардії України.
Цивільна освіта Білого пов’язана з телекомунікаціями та радіотехнікою, тож підрозділ зв’язку він обрав свідомо.
Моя цивільна освіта пов’язана з телекомунікаціями та радіотехнікою, тому вибір підрозділу зв’язку був для мене цілком свідомим. Ще під час навчання мені подобалася ця сфера. Я хотів потрапити до підрозділу зв’язку, набратися практичного досвіду за спеціальністю. Усе так і сталося – я й досі займаюся справою, яка мені справді подобається», – розповідає Білий.
Повномасштабне вторгнення військовослужбовець зустрів на Сумщині – у рідному для нього регіоні. Відтоді він постійно виконує завдання із забезпечення надійного зв’язку на Сумському напрямку.
Сучасний зв’язківець повинен уміти практично все: від налаштування звичайної техніки до побудови захищених радіомереж. Про нас говорять, що зв’язківці – це інтелектуальна еліта війська. Я погоджуюся з цим. Для роботи із сучасними системами недостатньо лише кваліфікації – потрібно мати хист, постійно навчатися та адаптуватися. Адже зв’язок має залишатися безпечним, стійким і безперебійним», – говорить гвардієць.
Окреме місце у його роботі посідають висотні завдання. Саме під час служби Білий відкрив у собі любов до роботи на висоті. Водночас в умовах бойових дій навіть звична для зв’язківця робота може бути небезпечною. Через загрозу ударів іноді доводиться залишати позицію та екстрено переміщуватися до укриття.
Та попри ризики, саме моменти, коли складне завдання завершено успішно, залишають у військовослужбовця найсильніші враження.
Особливі емоції викликає кожне успішно виконане завдання. Коли всі системи працюють як слід, а підрозділи мають надійний зв’язок, розумієш, що твоя праця була недаремною. Був один момент спокою і такого собі затишку на висоті – після затяжного нічного дощу почало розвиднятися. Я працював на самій вершині й побачив, як піді мною пливуть маленькі хмаринки. Це був неймовірний момент, який назавжди залишиться в моїй пам’яті», – згадує Білий.
Для військовослужбовця головною мотивацією залишається захист рідного краю. Щодня він працює над тим, щоб командири та підрозділи мали можливість безперешкодно обмінюватися інформацією й оперативно реагувати на ситуацію.
Ми маємо забезпечити зв’язком усіх: від бійця поблизу лінії бойового зіткнення до командування. Адже від надійного зв’язку залежать управління підрозділами, координація дій, своєчасне оповіщення про загрози та можливість викликати допомогу в критичний момент. Я намагаюся робити все, що від мене залежить, аби наступні покоління ніколи не відчули на собі, що таке війна. Мене мотивують мої побратими, які завжди допомагають і підтримують. Зв’язківці – це справді одна велика родина», – резюмує Білий.
Група комунікації Східного Харківського ТУ НГУ
