Бойові медики Національної гвардії, ризикуючи життям, евакуйовують поранених побратимів із найнебезпечніших ділянок фронту. Часто буває, що пораненому бійцю необхідна термінова допомога ще до того, як бій закінчився. У процесі евакуації кожна секунда на вагу золота й ці секунди складаються у так звану «золоту годину» – час між життям і смертю, коли важкопораненому для того, щоб вижити, необхідна допомога у максимально короткий термін – до 60 хв.
Бойові медики Національної гвардії України розповідають, що екстреність і професійність надання медичної допомоги на полі бою – це хоч і необхідний, але тільки перший крок у процесі, що зветься евакуація з поля бою.
На відео бойові медики Національної гвардії евакуйовують пораненого побратима після бою на одному з напрямків на Донеччині.
Існує цілий ряд інших факторів від яких залежить на скільки евакуація побратима буде вдалою і чи вдасться зберегти життя як пораненому, так і евакуаційній групі.
Швидкість. Швидкість важлива не лише під час першої медичної допомоги. Найчастіше машина медичної евакуації не може доїхати до лінії окопів чи у місце де триває бій. Останній кілометр або два, група військових медиків, зазвичай, долають пішки. Від швидкості з якою медики дійдуть на позиції і з якою вони повернуться назад залежить як життя пораненого, так і життя його рятівників. Медики найбільш потрібні під час бою або відразу після нього. Це значить, що захід на позиції і вихід з них часто відбувається під час обстрілів або у коротких перервах між ними. Від швидкості їхнього руху залежить життя.
Сміливість. Якщо евакуаційна група потрапляє під обстріл, а поряд немає укриття – рух необхідно продовжувати. Бойовий медик Нацгвардії Роман, старший евакуаційної групи, котра нещодавно виконувала завдання на Донеччині пригадує: «Якщо під час евакуації починається обстріл, то я маю заспокоювати і підбадьорювати не лише пораненого бійця, але й власних побратимів. Я казав, що це не по нас стріляють. Намагався їх збадьорити і заговорити, адже від нашої сміливості залежить як життя пораненого, так і наше життя. Так чи інакше, ми мусіли рухатися і найгірше, що могло трапитися – це почати панікувати і розгубитися».
Фізична форма. Найчастіше від позицій пораненого бійця спочатку необхідно відтягувати, а потім, від кілометра до двох, нести до медичного транспорту. Це потребує від бойових медиків серйозної фізичної підготовки. Поранених, котрі часто без свідомості, нести важко, особливо, якщо на вас є власна амуніція і екіпірування. Тому добра фізична форма – це запорука того, що медик зможе швидко дійти до позицій, відлягти пораненого і донести до евакуаційного транспорту.
Пильність і маскування. Під час активних бойових дій ворог веде розвідку і намагається спостерігати в режимі реального часу за конкретними позиціями і за районом загалом. Тому якщо на горизонті чути або видно ворожий безпілотник – необхідно негайно ховатися. В іншому випадку не пройде й кількох хвилин, як групу накриє ворожа артилерія. Потрібно бути пильним і швидко знаходити сховок від ворожої розвідки.
Зв’язок. Часто буває, що евакуаційна група заходить на позиції вночі. Під час бою, особливо в умовах поганої видимості, є велика небезпека дружнього вогню. Бойові медики мусять бути на постійному зв’язку з підрозділом до якого наближаються. Треба розуміти з якої сторони ти наближаєшся й уникнути несподіванок. Хороший і постійний зв’язок зменшує ризики трагічних випадковостей.
Група інформації і комунікації Західного ТУ
