Героїчний спротив України перед російськими загарбниками триває, бойовий дух захисників незламний. На запеклу боротьбу українців надихає сучасна поезія.

У Всесвітній день письменника презентуємо щемливий та глибокий вірш «До неможливості охайно вбрана…», який відображає в собі увесь біль українського народу та відкриває те страшне зло, що полізло на Україну через усі кордони руйнуючи міста і села. 

Автор – талановитий гвардієць Роман Кривошей. 

До неможливості охайно вбрана,

Весняні квіти вплетені в вінок,

Росу збирає босими ногами,

А слід лишає із пісень пташок.

В косах її струмки проміння,

Природа диха з нею в унісон.

Це Бога найпрекрасніше створіння,

Так жаль, що це лиш опівнічний сон…

Розграблена, в кривавих лахах,

Не піснею, а стогіном звучить,

Згинають буйну голову до плахи…

Заморяться – її не покорить!

Свобода, а не кров тече у жилах,

Рабам вона пече, як кислота,

Не знали і обличчя окропили –

Проїта наскрізь вража сволота.

Поганців ноги стрягнуть у болотах,

Ліси стінами закривають путь,

Повітря наше виклика нудоту,

А їжа небезпечніша за ртуть.

Вистраждана, але не вбита,

Не можна вбити праведную лють,

Що бориться, як звір, несамовито

І чергой нелюди до пекла йдуть.

Настане мить: останній згине,

Хто зазіхав на божий дар,

І знову будуть в ВІЛЬНІЙ Україні

Донецьк, Херсон, Ізюм, Енергодар,

І знову наша дівчинка вбереться

В прекрасну сукню, коси заплете,

Як в тому сні, ніхто сюди не преться

А все кругом співає і цвіте.

І стане те уроком супостату,

Це маніфест свободи на Землі:

Ти зазіхаєш на сусідську хату –

Помреш, згниєш і згинеш у пітьмі!

Група інформації та комунікації Південного ОТО