Серед основних задач цього воїна – прикриття піхоти, відбиття штурму з боку ворога, спостереження або коригування нашої артилерії. А відтак, він постійно знаходиться максимально близько до окупантів.
«Ситуації різні бувають, але найбільше викликає занепокоєння те, що можна лежати десь просто на якійсь галявині або на горі на видноті та вести спостереження. Якщо замаскуєшся добре, то у свої засоби спостереження ворог навряд чи побачить. Але якщо десь буде літати дрон, то це 100%, що тебе помітять», – розповідає Опер.
У його арсеналі зброї є три потужні гвинтівки – стандартна UR-10, AX338 та відомий Barrett. А ще штатна UAR-15, як сам військовий каже – «для душі». Сьогодні наш герой вправно володіє кожною, хоч і сам донедавна, зізнається, не планував бути снайпером.
«Між шлях почався з піхоти. Згодом, поїхав на навчання в школу снайперів, дуже сподобалася ця справа. Ще їздив за кордон на курси, то був шалений досвід», – згадує Опер.
Найчастіше сьогодні доводиться відпрацьовувати по ворожих штурмових групах. Для противника наш снайпер становить велику загрозу:
«Якщо працювати з Barrett, то довго на позиції не просидиш, бо чує все село і сусіднє село теж. При моїй вазі (а я важу близько 90 кілограм), кожний постріл мене зсуває назад на 30 сантиметрів», – ділиться тонкощами роботи герой.
Він каже, бути успішним снайпером важко, бо здійснити постріл – це лише 10% справи. 90% – це рутинні дії – захід на позицію, підготовка, маскування, вибір сектору та налагодження зв’язку.
«За останній місяць доводилось дуже багато працювати, бо було значне скупчення противника під час штурмових дій. І техніки сюди чимало завезли», – розповідає снайпер.
Ще важливі аспекти – фізична форма та психологічна стійкість. Тож снайпери постійно тренуються та вдосконалюються, аби завжди бути в готовності щедро насипати по окупантах.
Відділення інформації і комунікації Північного Київського ТУ
