Гвардієць 11-ї бригади імені Михайла Грушевського Південного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України на псевдо Філін родом із Херсону. Вже понад два роки він служить в одному з артилерійських підрозділів НГУ.

В’ячеслав закінчив 9 класів однієї із херсонських шкіл, після чого навчався на столяра у Вищому професійному училищі. Деякий час працював за спеціальністю, після чого у 18 років був призваний на строкову службу до війська.

«У 1995 році отримав повістку, пішов служити. Пройшов строкову службу у Білгород-Дністровському Одеської області. Потрапив до артилерійського дивізіону. Отже, саме там познайомився з тією зброєю, якою працюю зараз», – пригадує Філін.

Повномасштабне вторгнення гвардієць зустрів у рідному Херсоні. Протягом трьох місяців він із родиною перебував в окупації, але згодом йому вдалося виїхати на підконтрольну Україні територію.

«Три місяці ми з родиною перебували під окупацією, а коли син закінчив школу, вирішили, що треба спробувати виїхати з Херсону. Тоді дуже важливо було не потрапити у полон до цих мерзотників. Коли виїжджали, я нарахував більше ніж п’ятдесят блокпостів, на кожному з яких мене, мого сина та похресника перевіряли на наявність татуювань та можливої загрубілої шкіри на правому плечі від прикладу автомата. Отже, весь той шлях ми долали без футболок, кожні два-три кілометри на нас чекала чергова перевірка… На щастя, нам вдалося вирватися з окупованої території та дістатися Одеси, де мешкав мій друг дитинства. У нього ми й зупинилися тоді», – каже Філін.

Саме після переїзду до Одеси В’ячеслав пішов до найближчого ТЦК та СП і мобілізувався до лав Національної гвардії України.

«Показав на місці свій військовий квиток, там побачили, що я служив в артилерійському дивізіоні, маю певний досвід, тому одразу запропонували приєднатися до новоствореної тоді артилерійської батареї. Я погодився, відтоді і служу в артилерії вже понад два роки», – каже гвардієць.

До військової служби Філін звик швидко, адже, по-перше, раніше проходив строкову службу, а по-друге, більше ніж десять років перед тим працював в охоронних фірмах та агенціях. Родина військовослужбовця із порозумінням поставилася до того, що він став на захист України.

«Після повернення зі строкової служби я тривалий час працював за спеціальністю – у «столярці», але з появою та розвитком компаній з виготовлення металопластикових вікон та дверей, ця справа у Херсоні стала нерентабельною, тому я змінив профіль – почав працювати в охоронних фірмах. За ці, більш ніж десять років, я і моя родина звикли до того, що робота небезпечна, що є відрядження, певний режим, тому дружина цілком нормально сприйняла моє рішення вступити до лав НГУ. Головне – хоча б раз на день телефонувати чи писати їй, що в мене все добре», – каже боєць.

Перший бойовий досвід Філін отримав доволі швидко. Після проходження підготовки він із побратимами відправився на бойове завдання до Херсонської області. Спочатку гвардієць хвилювався, але цей стан швидко змінився.

«Свій перший бойовий досвід я отримав під час нашого наступу на Херсонщині з боку Миколаєва. Спочатку було дуже моторошно, але після першого пострілу все кардинально змінилося, адреналін та бойовий настрій зробили свою справу! І далі вже найголовнішим було отримати координати, відпрацювати ціль та швидко забратися з місця, бо якщо продовжувати перебувати на місці відпрацювання, то за кілька хвилин туди може прилетіти відповідь від ворога. Отже, дуже швидко страх відійшов на другий план», – ділиться емоціями боєць.

Гвардієць з радістю зустрів звістку про те, що 11 листопада 2022 року Херсон було звільнено від окупантів. Про це йому першою розповіла найрідніша людина – мати.

«Моя мати, бабуся та теща не виїжджали з Херсонщини, тому коли мама зателефонувала зранку та повідомила, що окупантів уже в місті немає, я дуже зрадів. Вже пізніше наші командири підтвердили, що українські військові зайшли до Херсону з усіх боків і повернули моє рідне місто», – згадує В’ячеслав.

Всі ми віримо у те, що війна в Україні скоро закінчиться, кожен із нас, певно, вже неодноразово думав про те, що зробить найпершим після оголошення нашої Перемоги. Ну а зараз ми всі мріємо про цю Перемогу. Не є винятком і Філін.

«Я мрію про те, аби ці терористи якнайшвидше залишили мою рідну Херсонщину, всю нашу українську землю, хай вони тікають на свої території та сидять там. У мене багато друзів та знайомих наразі перебувають в окупації, більшість із них із нетерпінням чекає на звільнення, вони чекають на Сили оборони України. А ті колаборанти, які допомогли росіянам захопити частину Херсонської області, своє потроху отримують. Щонайменше троє з тієї четвірки, про яку я знаю, вже віддали душу дияволу. Лише один залишився у Генічеську та співпрацює з ворогом. Але, гадаю, це ненадовго… Чим займатимуся після Перемоги? Важко сказати, подумаю про це після закінчення війни!» – каже В’ячеслав.

У наш важкий час дуже важливо допомагати один одному та робити свій внесок у загальну справу. Гвардієць на псевдо Філін сподівається, що кожен українець, який перебуває на рідній землі, кожен, хто тимчасово знаходиться в окупації чи за кордоном, працюватиме на Перемогу України.

«Хочу звернутися до земляків та порадити їм не боятися, запастися терпінням та допомагати військовим здобувати нашу Перемогу, ми обов’язково вистоїмо та повернемо усі наші землі, а над Україною знову буде мирне небо, не сумнівайтеся!», – стверджує Філін.

НГУ спільно із Збройними силами України та іншими складовими Сил безпеки і оборони, попри перевагу противника у живій силі, озброєнні та техніці, забезпечує надійний захист України від збройної агресії.

Група інформації та комунікації Південного Одеського ТУ