Тут немає простих днів і легких завдань. Тут усе максимально наближено до суворої реальності передової лінії фронту. Холод, бруд, стрес і постійна втома. Інструктори не дають поблажок, бо знають: у реальних умовах їх теж не буде. Гвардійці тренуються діяти швидко, впевнено й без паніки, щоб у вирішальний момент допомогти пораненому побратиму і зберегти його життя.
Навчання відбуваються за будь-якої погоди. Військовослужбовці вчаться мислити й реагувати, коли сил уже немає. Бо саме в такі моменти формується справжній боєць – той, хто здатен діяти, коли інші завмирають. Кожен рух, кожна крапля поту і кожна помилка тут мають ціну, яку на фронті вже не змінити.
Можна бути найкращим стрільцем, найшвидшим бігуном, але якщо не знаєш, як зупинити критичну кровотечу – ти не врятуєш ні себе, ні пораненого побратима. Саме цю думку доносять львівські інструктори рекрутам під час занять з домедичної допомоги. Щоб довести до автоматизму дії при накладанні турнікета чи бандажу, інструктори максимально вимогливі, і ці дії відпрацьовуються у будь-якій ситуації. Адже кожна крапля поту під час навчань збереже краплю крові на фронті.
Обставини бою складні. Якщо, не дай Боже, щось станеться, треба вміти правильно надати першу допомогу: зупинити кровотечу, зафіксувати зламану кінцівку чи накласти бандаж. Тут потрібні навички доведені до стану рефлексу, здатність втримати рівновагу і швидко обрати оптимальне рішення», – пояснює інструктор Артем.
Для графіка підготовки байдуже яка погода. І додаткова втома – насправді інвестиція у готовність зустріти труднощі в майбутньому. В умовах контрольованого стресу військовослужбовці звикають швидко відновлювати внутрішню рівновагу.
Коли ти втомлений, спітнілий, задиханий і здається, що більше немає сил, тобі ще доводиться згадувати, як користуватися турнікетом, як зробити це правильно, швидко і під емоційним тиском. Мені допомагають дві речі. З самого ранку в момент одягання форми я налаштовую себе, що зможу не здаватись, що б тут не трапилося. А друга і напевно найважливіша – це побратими поруч. Ми разом просуваємося по цьому болоту, несемо умовного «пораненого» чи в окопі перемотуємо один одного. В цей момент я розумію, що відповідаю не тільки за себе. З іншого боку – мій побратим ділиться зі мною своєю силою», – розповідає після тренувань рекрут Андрій.
Тренувальні дні можна порівняти із переплавкою, коли відточується командний дух. Коли один прикриває вогнем, а інший, лежачи поруч у багнюці, накладає компресійну пов’язку, з’являється довіра, що твій напарник не панікуватиме, а точно виконає свою частину роботи. Вміння працювати в команді – це навичка, яка гарантує успішне завершення бойового завдання. І саме це вміння народжується в майбутньому підрозділі.
Попереду у військовослудбовців ще багато випробувань, але кожен день навчань робить цих чоловіків сильнішими, витривалішими й згуртованішими. Тут – у болоті, диму, під дощем – формуються не просто бійці. Тут народжуються воїни, які у найважчу мить підставлять своє плече. Бо справжня сила Національної гвардії України – у вмінні стримувати ворога пліч-о-пліч з побратимами.
Група комунікації Західного ТУ НГУ
